Вакула Роман Васильович

Старший солдат Роман Вакула загинув 20 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання біля с. Гракове на Харківщині. Воїну було 43 роки. Роман народився і прожив усе життя у с-щі Слатине Харківської області. У 2002 р. вступив до Національного університету цивільного захисту України. Працював у Харківському СІЗО, де пройшов трудовий шлях до посади інспектора пожежної безпеки. У 2020 р. чоловік уклав контракт із ЗСУ. Служив у лавах 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. З перших хвилин повномасштабного російського вторгнення Роман разом із побратимами став на захист України. Їхній підрозділ обороняв Харків та Харківську область. «З Ромою ми зустріли початок повномасштабної війни разом. Весь час аж до його загибелі він був поряд. Він був мені не просто другом, а значно більше — він був побратим. Або, як він любив казати, «Братульок». У нас не було жодних секретів один від одного. Він був сміливим і цілеспрямованим. Умів робити, здається, все, що не раз ставало нам у пригоді», — згадує Мерлон. «Роман жодної миті не сумнівався у нашій перемозі. Він не допускав навіть думки, що його сім'ї доведеться жити під гнітом загарбників. Рома був чудовим батьком і чоловіком. Сім'я була для нього на першому місці. Нашому сину є з кого брати приклад. Ми всі пишаємося нашим батьком і чоловіком. Герої не вмирають! Вони завжди залишаються з нами!» — зазначила дружина Юлія. «Смерть товариша — тяжке потрясіння. Познайомився я з Ромою у слідчому ізоляторі, де разом працювали. Він був позитивною людиною, гарним другом, завжди приходив на допомогу. І те, що він із перших днів пішов захищати Батьківщину, для мене не є несподіванкою. Він завжди любив нашу Україну, обожнював свою сім'ю. Вічна пам'ять тобі, друже! Герої не вмирають!» — написав Олександр Корнієнко. «Ми знали Рому 13 років, за ці роки ми стали друзями, кумами. Не сумнівався Рома ні хвилини в нашій перемозі над ворогом, завжди казав, що після ПЕРЕМОГИ зустрінемось, як в добрі мирні дні! Та не судилось… Клята війна забрала в нас брата, кума, друга, із сім'ї забрала чудового батька, люблячого чоловіка… Спи спокійно, наш любий друже! Пам'ятаємо і цінуємо!» — зазначила сім'я Кривецьких. «Про те, що він уклав контракт і вступив до лав ЗСУ, ми дізналися майже через рік. Бо він весь час казав, що їде у відрядження. У нас велика і дружня родина. Рома для мене був тією людиною, на яку можна було покластися, він завжди був готовий прийти на допомогу. Пригадую, як його, малесенького, привезли додому з пологового. Я бігла назустріч і кричала: «Ура, ура, в нас є Ромчик!» А ще у нас обох є донечки, їх звуть Дар'ями. Але одній 31 рік, а іншій — 9. Рома мріяв про гарну освіту для своїх дітей і затишне життя в своєму домі. Був завжди налаштований на позитив», — розповідає сестра загиблого Маргарита. Поховали захисника у м. Дергачі на Харківщині. У Романа залишилися батько, сестра, дружина, син і донечка. Старший солдат Роман Вакула посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.