- Укр
- Англ
Марусик Руслан Дмитрович (Борзий)
20 вересня 1989 – 8 січня 2023Чернівецька обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Biography
Not yet addedBurial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Військовослужбовець Руслан Марусик (позивний Борзий) загинув 8 січня 2023 р. під час виконання бойового завдання у с. Амбарне Харківської області. Захиснику назавжди 33 роки. Руслан Марусик народився в с. Кадубівці Чернівецької області. Після закінчення місцевої школи вступив до Чернівецького політехнічного фахового коледжу на спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Отримав диплом. Із кінця 2011 р. по грудень 2013 р. жив і працював разом із батьками в Іспанії. З початком Революції гідності повернувся в Україну, брав активну участь у зборі й передачі допомоги активістам Майдану. Восени 2016 р. засадив власний сад із плодовими деревами, оскільки любив цю справу. Мріяв про своє крафтове й екологічне виробництво продукції з яблук. Останнє місце роботи — комунальне підприємство «Кадуб-сервіс». Після початку повномасштабного вторгнення добровільно записався в територіальну оборону. 27 березня 2022 р. склав присягу на вірність українському народові, служив у 107-й окремій бригаді територіальної оборони. Із вересня 2022 р. перебував на Харківщині, де брав участь у вигнанні окупантів з української землі. Після того стояв на самому кордоні з ворогом, під щоденними обстрілами. «Ще з дитинства Руслан постійно щось саджав, вирощував, бо любив природу та все живе. Стільки дерев і кущів насадив, що й не перерахуєш уже нині. Будував власний будинок, щоб жити там з коханою дружиною, донечкою та сином. Розраду знаходив, коли працював із деревом, металом. Чимало речей виготовив власноруч: від табуретки до сільськогосподарського транспорту, щоб ним обробляти власний сад. Любив тварин, опікувався не лише власними, а й бездомними собаками, кішками та навіть косулею, яку новонародженою знайшов у полі біля свого саду… Наш Руслан — щирий, добрий, справедливий, відважний українець. Він часто казав: «Якщо хочеш змінити державу — почни з себе!» І він робив це… Руслан назавжди залишиться в наших серцях як приклад патріотизму, незламності духу, добра та безмежної любові не лише до рідних, а й до України», — розповіла Катерина Марусик, сестра Руслана. Поховали героя в с. Кадубівці Чернівецької області. Вдома на Руслана чекали батьки, дружина, двоє дітей, сестри, племінниця, бабуся та інші рідні. 13 листопада 2023 р. у пам'ять про Руслана в його рідному селі мама Марія, тато Дмитро та дружина Крістіна висадили дубовий «Ліс пам'яті».Платформа пам'яті 'Меморіал'