Марусик Руслан Дмитрович (Борзий)

Військовослужбовець Руслан Марусик (позивний Борзий) загинув 8 січня 2023 р. під час виконання бойового завдання у с. Амбарне Харківської області. Захиснику назавжди 33 роки. Руслан Марусик народився в с. Кадубівці Чернівецької області. Після закінчення місцевої школи вступив до Чернівецького політехнічного фахового коледжу на спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Отримав диплом. Із кінця 2011 р. по грудень 2013 р. жив і працював разом із батьками в Іспанії. З початком Революції гідності повернувся в Україну, брав активну участь у зборі й передачі допомоги активістам Майдану. Восени 2016 р. засадив власний сад із плодовими деревами, оскільки любив цю справу. Мріяв про своє крафтове й екологічне виробництво продукції з яблук. Останнє місце роботи — комунальне підприємство «Кадуб-сервіс». Після початку повномасштабного вторгнення добровільно записався в територіальну оборону. 27 березня 2022 р. склав присягу на вірність українському народові, служив у 107-й окремій бригаді територіальної оборони. Із вересня 2022 р. перебував на Харківщині, де брав участь у вигнанні окупантів з української землі. Після того стояв на самому кордоні з ворогом, під щоденними обстрілами. «Ще з дитинства Руслан постійно щось саджав, вирощував, бо любив природу та все живе. Стільки дерев і кущів насадив, що й не перерахуєш уже нині. Будував власний будинок, щоб жити там з коханою дружиною, донечкою та сином. Розраду знаходив, коли працював із деревом, металом. Чимало речей виготовив власноруч: від табуретки до сільськогосподарського транспорту, щоб ним обробляти власний сад. Любив тварин, опікувався не лише власними, а й бездомними собаками, кішками та навіть косулею, яку новонародженою знайшов у полі біля свого саду… Наш Руслан — щирий, добрий, справедливий, відважний українець. Він часто казав: «Якщо хочеш змінити державу — почни з себе!» І він робив це… Руслан назавжди залишиться в наших серцях як приклад патріотизму, незламності духу, добра та безмежної любові не лише до рідних, а й до України», — розповіла Катерина Марусик, сестра Руслана. Поховали героя в с. Кадубівці Чернівецької області. Вдома на Руслана чекали батьки, дружина, двоє дітей, сестри, племінниця, бабуся та інші рідні. 13 листопада 2023 р. у пам'ять про Руслана в його рідному селі мама Марія, тато Дмитро та дружина Крістіна висадили дубовий «Ліс пам'яті».