Костенко Руслан Володимирович (Участковий)

43-річний захисник Руслан Костенко (позивний Участковий) помер у київському шпиталі 27 серпня 2022 р. За 10 днів до цього дістав важкі поранення під час ворожого танкового обстрілу в районі с. Времівка на Донеччині. Руслан народився в с. Олександрівка Одеської області. Закінчив Петрівський радгосп-технікум, отримавши кваліфікацію фельдшера ветеринарної медицини. У 2007 р. закінчив Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста. Працював поліцейським, захищав правопорядок і громадський спокій. У вільний час любив читати. У вересні 2020 р. чоловік уклав контракт із ЗСУ. Служив у 9-му окремому мотопіхотному батальйоні «Вінницькі Скіфи» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Був головним сержантом взводу. Виконував бойові завдання на території проведення ООС. Із початком повномасштабної війни Руслан разом із підрозділом продовжував боронити Україну від ворогів. Із 5 серпня 2022 р. виконував обов'язки командира механізованого взводу механізованої роти. 16 серпня за ініціативи командира роти розпочався збір документів щодо призначення Руслана Костенка на вищу офіцерську посаду. Проте наступного дня він був поранений і на службу вже не повернувся. «Мій батько завжди прагнув захищати незалежність нашої країни. Тато постійно цікавився нашими справами, з ним ми говорили про все та намагалися насолоджуватися кожною миттю, проведеною разом. Після того як побував на війні, він став цінувати кожну хвилину, проведену з рідними, по-іншому почав дивитися на все, що відбувається. Батько жодним словом не обмовився про те, що йому довелося пережити у тому пеклі. Тато… Я тебе неймовірно сильно люблю і ніколи не думала, що твоя історія закінчиться ось так. Вибач за те, що не казала тобі так часто, що люблю тебе... Якби знала, що так станеться, що ми бачимося з тобою востаннє, я б сказала тобі, що ти найкращий батько та найкраща людина в світі. Я провела з тобою все моє життя і досі не можу повірити в те, що тебе вже немає. Ти — мій Герой. Мій воїн. Я завжди буду любити тебе. Будь ласка, бережи себе там. Ти найсильніший, найдобріший. Для мене честь бути твоєю донькою тоді і зараз. Ти назавжди моя найдорожча людина…» — написала Крістіна Костенко. Поховали героя у м. Кодима Одеської області, де він жив із родиною. Посмертно старший сержант Руслан Костенко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.