- Укр
- Англ
Усік Руслан Вікторович (Злий)
23 лютого 1969 – 6 квітня 2022Львівська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Усік Руслан Вікторович народився 23 лютого 1969 р. у м. Стрий Львівської області. Закінчив Стрийську спеціалізовану школу І–ІІІ ступенів № 4. У 1984–1987 рр. навчався у ВПУ № 34 м. Стрий, де здобув професію «Машиніст автомобільних кранів». Учасник Революції гідності. У 2013–2014 рр. був на Майдані. Вступив до лав ДУК «Правий сектор» Львівщини, там пройшов вишкіл, а в 2015 р. у складі 8-го батальйону «Аратта» ДУК «Правий сектор» вирушив до району проведення АТО на Сході України. У складі батальйону «Аратта» брав участь у боях за с. Широкине і с. Сартана. Останніми роками мешкав у м. Краматорськ Донецької області, де був активним членом місцевої громади. Одружився з краматорчанкою Оленою, яка працювала вчителькою англійської мови. На початку 2018 р. Руслан перейшов до складу 24-ї механізованої бригади імені короля Данила. У боях із російськими окупантами отримав інвалідність. На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Руслан прибув до Стрийського ТЦК та СП за мобілізаційним приписом, а вже у березні 2022 р. разом зі своєю дружиною долучився до батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас» 15-го окремого полку. Обіймав посаду командира відділення снайперів. Загинув 6 квітня 2022 р. під час артилерійського обстрілу поблизу м. Попасна на Луганщині.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Руслан Усік, позивний Злий, загинув 6 квітня 2022 року у бою біля Попасної Луганської області. Руслан народився у місті Стрий на Львівщині. Закінчив місцеву школу та вище професійне училище, здобув фах автокранівника. Був активним учасником Революції Гідності, після якої приєднався до львівського осередку «Правого Сектора». Його пригадують як добру, чесну, принципову людину. У 2015-му пішов служити у 8-й батальйон «Аратта». Брав участь у боях на Маріупольському напрямку. У 2018 році приєднався до 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив у розвідці. Після кількох контузій повернувся до цивільного життя. Останні роки жив у Краматорську на Донеччині, рідному місті своєї дружини. Був активним членом громади, брав участь у патріотичних заходах. «Руслан завжди переймався тим, що в нашому регіоні люди досі розмовляють російською. Він казав, що там, де програє вчитель і священик, програє країна», – сказала дружина воїна Олена. 23 лютого 2022-го Руслан відсвяткував 53-річчя, а наступного дня почалася війна. Разом із дружиною вони приєдналися до батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної Гвардії України. «Він поспіхом заскочив, сказав: «Пока, мала» і сів у «Козака», який повіз на позицію. Зв'язку з ним не було через постійні обстріли. Загинув Руслан від прямого влучання артилерії. Мені повідомили, що тіла немає, є частини. Ховатимуть його в закритій труні», – розповідала Олена за кілька днів після загибелі чоловіка. Посмертно молодший сержант Усік нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Руслана у рідному Стрию на Львівщині. У нього залишилася дружина, яка продовжує служити.Платформа пам'яті 'Меморіал'