Середінський Сергій Анатолійович

24-річний боєць Сергій Середінський загинув 22 листопада 2023 р. під час штурму біля с. Новопрокопівка Запорізької області. Виконуючи бойове завдання, дістав важке поранення. Побратими намагалися винести його з поля бою. Через атаку ворожих дронів загинуло багато воїнів і зі штурмової групи, і з групи евакуації. Сергій народився у с. Горобіївка Черкаської області. Гарно навчався у школі, був активістом, старостою класу, спортсменом. Займався кікбоксингом, брав участь і перемагав у різних змаганнях. Із дитинства захоплювався риболовлею і туризмом. Ходив із товаришами у походи, влаштовував велокроси та перегони. Після школи вступив до Черкаського національного університету, де здобув фах учителя фізкультури і реабілітолога. Займався важкою атлетикою, пауерліфтингом, мав багато друзів. У 18 років одружився з коханою Лізою, через рік став батьком сина Романа. Щоб забезпечити сім'ю, багато працював, зокрема підробляв на «Новій пошті». «Сергій був веселим, товариським, завжди щось вигадував, мав виражені лідерські якості — люди до нього тягнулися. Він був хорошим і відповідальним батьком, попри молодий вік. Дуже любив дитинку, піклувався, грався… Він був надто дорослий як на свої роки — і зовні, і за характером. У дитинстві дуже виручав нас із молодшим братом, доглядав за ним. Загалом це була максимально відповідальна людина, ніколи не підводив, завжди дотримувався обіцянки. На нього можна було покластися», — розповідає мама Людмила Олексіївна. «Він казав, що на «Новій пошті» дуже гарний колектив: душевний, веселий. Йому на цій роботі було комфортно. І його цінували — Сергій отримав підвищення до начальника зміни і розумів, що має перспективи в компанії, що в ній люди, які чогось прагнуть, мають можливості для розвитку. Тому й не шукав роботу за спеціальністю, хоча мав хист», — додає батько Анатолій Олексійович. «Сергій у нас довго працював, показав себе здібним до навчання, до освоєння нових навичок. У такому юному віці він уже став начальником зміни й інших навчав — це про щось говорить. Він хотів розвиватися, думав переїхати в Умань, поближче до дому. Дуже позитивний був. Із будь-якої ситуації знаходив вихід. Веселий, мав багато друзів, завжди всім допомагав. Це для нас болюча втрата, і ми дуже співчуваємо родині Сергія», — розповів його керівник, начальник термінала Віталій Коновалов. Із дружиною Сергій часто їздив на фестивалі, подорожував. Через кілька років пара розлучилася, проте залишилася друзями, разом ростили синочка, спілкувалися з батьками. Згодом знову зійшлися, і все було б добре, проте розпочалася велика війна. Сергій був патріотом, тому не зміг залишитися у тилу. У лютому 2023 р. разом із кращим другом пішов до військкомату. Після 2-місячного навчання у складі 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ Сергія направили на Запорізький напрямок. Він гарно себе показав і в бою, і в комунікаціях з людьми, тож у червні його відправили навчатися до школи сержантів. А уже в липні Сергій виконував обов'язки командира групи там же, на Запоріжжі, хоча звання сержанта йому так і не присвоїли. Поховали героя на рідній Черкащині. У нього залишилася любляча родина, друзі та побратими.