Притуленко Сергій Дорофійович (Борода)

Молодший сержант Сергій Притуленко (позивний Борода) загинув 25 березня 2022 р. у бою з окупантами на Донеччині. Вранці того дня в районі с. Новомихайлівка ворог почав обстріл позицій українських захисників із артилерії та танків. Сергій отримав смертельні поранення. Йому було 48 років. Сергій народився і жив у м. Новоукраїнка Кіровоградської області. Здобув середню освіту. Зі шкільних років мріяв стати військовим. Пройшов строкову службу в прикордонних військах. Після армії працював трактористом. У 2019 р. вступив на факультет будівництва та транспорту Центральноукраїнського національного технічного університету. Планував відкрити майстерню з ремонту автомобілів. Любив життя й Україну, був великим патріотом. У 2015 р. чоловіка мобілізували до лав 28-ї механізованої бригади. Потім він уклав контракт із 57-ю мотопіхотною бригадою. Брав участь в АТО / ООС на Донеччині та Луганщині. З 2019 р. служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Був командиром відділення. За час служби неодноразово був відзначений нагородами, зокрема почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 р. бригада Сергія зустріла на Донбасі. З перших днів боєць разом із побратимами продовжував обороняти країну від окупантів. «Сергій зі школи мріяв бути військовим. Та життя вносить свої корективи. Молодий, завзятий хлопець працював трактористом. Коли росія вторглася на територію України, не стояв осторонь, а став на захист Батьківщини. У 2015 р. став воїном. Далі був контракт, і не один. Усі ці роки перетворилися на життя в очікуванні, хвилюванні, страху. Стільки болю і сліз було, бо кожен день міг стати останнім. Нам було страшно за нього там, а він хвилювався за нас тут. Він завжди говорив: «Це війна. А на війні всім страшно». Але найстрашніше для нього було, як Сергій сам говорив, що та нечисть може зайти в його домівку, знищити його сім'ю: «Хто, як не ми, маємо захищати землю, сім'ю, Батьківщину?». У нас було стільки планів і мрій на майбутнє... Полетів ти птахом у вічність... Залишив вічний сум і біль... Як жити з цим... Тебе нема ніде...Ти скрізь... Любимо, сумуємо, пам'ятаємо…» – розповіла дружина полеглого воїна Віта. Поховали Сергія на Алеї Героїв у рідному місті. У героя залишилися батьки і дружина. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Новоукраїнка».