- Укр
- Англ
Невар Сергій Федорович (Білий)
16 листопада 1986 – 27 квітня 2022Волинська обл. – Харківська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Невар Сергій Федорович народився 16 листопада 1986 р. у с. Тоболи Камінь-Каширського району на Волині. Після закінчення загальноосвітньої школи в рідному селі пішов на військову службу до ЗСУ. Потім деякий час працював охоронцем у Маневицькій колонії. З 2014 р. брав участь у війні на Сході України, був учасником АТО. Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій. Військову службу проходив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка, перебував у самому епіцентрі війни, на перших позиціях фронту на Харківщині. Загинув 27 квітня 2022 р. поблизу с. Сороківка Харківської області. Поховали Сергія Невара у рідному селі 1 травня 2022 р.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Сергій Невар, позивний Білий, загинув 29 квітня 2022 року під час контрнаступу біля села Сороківка на Харківщині. Воїну було 35 років. Сергій народився і жив у селі Тоболи Волинської області. У підлітковому віці залишився без мами, яка загинула у ДТП. Його, брата і сестру виховував батько. Після закінчення загальноосвітньої школи в рідному селі хлопець пішов на військову службу до Збройних Сил України. Потім деякий час працював охоронцем у Маневицькій колонії. З початком російсько-української війни 2014 року Сергій був мобілізований до ЗСУ. Брав участь в АТО на Донбасі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік знову став на захист України. Воював проти окупантів у лавах 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Разом із побратимами обороняв Харківщину. Посмертно старший солдат Невар нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Я його сестра, але не рідна. Сірожка був дуже хорошою людиною, хоч доля у нього не була щасливою. Він ніколи не стояв осторонь чиєїсь біди, поважав старших людей, допомагав друзям. У селі його поважали. Час минув, а досі не віриться, що ми його вже не побачимо. Як пішов воювати, жодного разу не пожалівся, що щось не так, завжди казав, що все добре і буде добре. Дуже шкода, що це «добре» закінчилось з гіркими слізьми», – розповіла Анастасія Андрусик. Поховали захисника у рідному селі. У Сергія залишилися батько, сестра, брат, племінник, рідні та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'