- Укр
- Англ
Григоренко Сергій Ігорович (Йозя)
8 липня 1992 – 8 листопада 2022Миколаївська обл. – Донецька обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Лейтенант Сергій Григоренко (позивний Йозя) загинув 8 листопада 2022 р. поблизу с. Терни на Донеччині. Під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий мінометний обстріл та дістав смертельні поранення. Офіцеру було 30 років. Сергій народився у м. Вознесенськ Миколаївської області. Навчався у Національному університеті «Одеська політехніка», отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Хімічні технології неорганічних речовин», здобув кваліфікацію інженера-технолога хімічних технологій. Одружився. Жив із родиною в Одесі. Працював заступником начальника лабораторії контролю якості у ТОВ «Логістік Оіл». Любив грати на гітарі, готувати, рибалити, грати в пейнтбол із друзями. Під час повномасштабної війни, у травні 2022 р., Сергій був мобілізований до лав десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Був командиром аеромобільного взводу. «Сергій був відважним, цілеспрямованим, сміливим, але водночас добрим і працьовитим. Завжди усміхнений, всім підіймав настрій та постійно збирав навколо себе людей. Мене Сергій багато чого навчив, ми все дитинство провели разом. Мій брат для мене завжди був прикладом, до нього можна було звернутися за порадою чи підтримкою», — розповіла двоюрідна сестра Олена Іванова. «Мужній, відважний та сильний духом, пішов захищати нашу неньку, нашу Батьківщину. Його побратими зазначили, що він був справжнім воїном. Було багато труднощів під час служби: хлопці втрачали сили, надію. Але Сергій завжди підтримував, мотивував, знаходив потрібні слова, надихав. Сергій, не шкодуючи власного життя, захищав кордони України і виборював мир для всіх нас. Не передати біль, який сидить всередині мене. Він хотів жити, втілювати мрії. Щодня ми повинні пам'ятати та шанувати наших героїв. Він віддав за кожного з нас найцінніше, що мав, — життя», — зазначила дружина офіцера. Поховали десантника на Центральному міському кладовищі у рідному Вознесенську. Вдома на Сергія чекали мама Алла, дружина Юлія, син Микита, рідні та друзі.Платформа пам'яті 'Меморіал'