Багулов Сергій Миколайович (Лисий)

Молодший лейтенант Сергій Багулов, позивний Лисий, загинув у бою з російськими окупантами біля селища Білогорівка Луганської області. Офіцеру було 44 роки. Сергій народився у РФ. Коли хлопцю було 11, він з родиною переїхав до села Сальник Вінницької області. Там закінчив місцеву школу. Потім вступив у Вінницьке авіаційне училище. Після строкової служби в армії обрав собі кар'єру військового та закінчив школу прапорщиків. Далі служив за контрактом. Щоб отримати офіцерське звання, також здобув вищу освіту у Національній академії внутрішніх справ. З 2014 року Сергій брав участь у боях на Донбасі. Пройшов АТО\/ ООС. Під час повномасштабної війни Сергій командував взводом у 8-му полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. «Він був справжнім, відданим своїй справі, був найкращим батьком, чоловіком, командиром для своїх підлеглих. Завжди на позитиві, чуйний, був людиною, у якої завжди було все добре», – розповіла Валерія, донька полеглого воїна. Поховали офіцера на Алеї Слави у Вінниці. У Сергія залишилися батьки, брат, дружина Марина, старша донька Валерія, маленький син Матвій.

Багулов Сергій Миколайович народився 7 лютого 1978 р. на території росії. Коли хлопцю виповнилося 10 років, його сім'я переїхала до с. Сальник Вінницької області. Тут він продовжив навчання у місцевій школі. Однокласники пригадують, що Сергій був розумним і добрим. А ще у хлопця було загострене почуття справедливості. Тому Сергій вирішив, що хоче бути військовим ще під час навчання у школі. Одразу після закінчення школи хлопець вступив до авіаційного училища у м. Вінниця. Після навчання Сергія призвали до Збройних сил України, проходив строкову службу в м. Володимир-Волинський Волинської області. У 2001 р. Сергій одружився та переїхав із сім’єю до Вінниці. Він уклав контракт і продовжив службу в 8-му окремому полку спеціального призначення «Ягуар» (сьогодні це 14-та бригада оперативного призначення ім. Івана Богуна «Червона Калина» Національної гвардії України). Сергій Багулов обіймав посади командира відділення, старшини з матеріального забезпечення, головного сержанта роти і зрештою — довгоочікувану офіцерську посаду командира взводу. У 2014 р. брав участь у звільненні від сепаратистів та російських найманців Харківської ОДА. Згодом був учасником АТО і ООС. Воював у Луганській та Донецькій областях. Із перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 р. Сергій, не вагаючись, став на захист Батьківщини. Спочатку були бої за звільнення Київщини. Саме його БТР одним із перших зайшов до Бучі. Згодом підрозділ Сергія Багулова передислокували на Донбас, де із 5 червня він стояв на заводі «Азот» у м. Сєвєродонецьк. Далі були бої за м. Лисичанськ та с. Білогорівка. 22 жовтня 2022 р. підрозділ Сергія прийняв бій із російськими окупантами в районі с. Білогорівка Луганської області. Під час танкового обстрілу чоловік дістав поранення, несумісне з життям. Він до останнього вів бій, захищаючи своїх побратимів і рідну землю. Поховали офіцера на алеї Слави у Вінниці. У Сергія залишилися дружина Марина, старша донька Валерія, маленький син Матвій, батьки і брат. Щоб увічнити пам’ять про чоловіка та інших героїв, дружина Марина Багулова почала збирати історії наших захисників і писати книгу про героїв, похованих на алеї Слави у Вінниці. У лютому 2023 р. на Вінниччині відкрили меморіальну дошку загиблому військовому Сергію Багулову. Пам’ятна дошка з’явилась і на будівлі школи у с. Сальник, де навчався військовий. Вже після смерті Сергію Багулову було присвоєно звання лейтенанта. За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння українському народові Сергій Миколайович Багулов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).