Петуховський Сергій Миколайович (Сивий)

Старший сержант Сергій Петуховський загинув 9 серпня 2023 р. поблизу с-ща Урожайне на Донеччині. Українські бійці потрапили під масований артилерійський обстріл. Ворожа міна поцілила біля Сергія. Загиблого воїна змогли забрати з поля бою лише на третій день. Сергій народився у с. Новоселиця Вінницької області в родині механізатора і вчительки. Був найстаршим із трьох дітей. У 1985 р. вступив до Вінницького вищого професійно-технічного училища № 5. Опанував фах плиточника-мозаїста. Ця професія стала його великим захопленням. Сергій працював за кордоном та майстерно виконував замовлення у Вінниці. Розповідав дружині під час прогулянок містом: «Отут викладав плитку, і біля ТЦ «Бастилія» також я робив». У 1988 р. Сергій проходив строкову службу в Німеччині, обіймав посаду командира відділення. У 1990 р. отримав чергове звання сержанта і повернувся в Україну. Одружився із коханою Галиною. Народилися діти — син Сергій та донька Анюта. «Тато для дітей — це свято. Сергій завжди був поруч, бавив малих, тішився їхніми досягненнями. Ми разом змогли дати дітям все, чого не було у нас. Для нас він був найкращим, старався, все для родини робив. Хотів закінчити будівництво будинку, який отримав у спадщину від дідуся. Із перших днів знайомства він полонив мене своєю веселою вдачею. Дуже багато друзів мав, був уважним до деталей. Він ніколи нікуди не ходив, щоб не сказати мені та дітям, що любить нас», — розповіла дружина Галина. 24 лютого 2022 р. Сергій записався до лав української армії. Не ділився з рідними службовими подробицями — не хотів тривожити. 27 лютого взяв до рук зброю в лавах однієї з авіаційних бригад Повітряних сил, обійняв посаду головного сержанта взводу батальйону охорони. Був мудрим командиром. Отримав чергове звання старшого сержанта. Через деякий час підрозділ охорони був відряджений до новосформованої зведеної стрілецької бригади Повітряних сил. Сергій був одним із тих, хто першим приєднався до оборонців, бажаючих продовжувати службу в стрілецькому загоні. Після навчань ці відважні люди опинилися на Донецькому напрямку, де разом із морськими піхотинцями звільняли українську землю. «Мене вражала його сміливість і жага робити все можливе й неможливе. Постійно піклувався про своїх людей, допомагав побратимам, не забував телефонувати родині за першої ж можливості. Дуже здібна була людина», — пригадав побратим із позивним Сивий. Поховали Сергія 18 серпня 2023 р. у рідному селі. У воїна залишилися дружина, діти, мати, брат і сестра. Посмертно він нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.