Шуть Сергій Миколайович (Серік)

46-річний сержант Сергій Шуть (позивний Серік) загинув 12 серпня 2023 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Богданівка на Донеччині. У бою з ворогом дістав вибухову травму та численні осколкові поранення тіла. Сергій народився у с. Олександро-Мар'ївка Кіровоградської області. Жив у с-щі Петрове на Кіровоградщині. Закінчив 11 класів Петрівської гімназії. Після служби в армії отримав водійське посвідчення. Працював трактористом на фірмі. Згодом вивчився у спеціалізованій школі на слюсаря і наступні 12 років працював на ПРаТ «ЦГЗК Метінвест» у с-щі Петрове. У 2020 р. його призначили бригадиром. Захоплювався риболовлею. Цікавився розведенням кроликів, тримав близько 30 тварин, планував розвивати бізнес з цього напряму. Але війна зруйнувала всі плани. Під час повномасштабного вторгнення Сергій поповнив лави Збройних сил України. Проходив службу в 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Обіймав посаду старшого стрільця, командира відділення розрахунку гранатометного взводу роти вогневої підтримки 34-го батальйону. «Мені 23 роки, і я втратила свого найкращого татуся. Я ніколи не жалілася на життя, хоч ми жили і не дуже заможно, але у мене завжди було все: чистий одяг, смачна свіжа їжа, гарні зошити, зручне взуття, сучасні телефони, комп'ютер тощо. Мій тато — зі звичайної сім'ї, він хотів усього досягти сам. Він втратив батька у 22 роки, і з того часу йому довелося дорослішати і допомагати своїй мамі та своїй дружині з дітьми. Але мій тато ніколи не здавався і завжди шукав якийсь підробіток: то рибу продавав, то раків. З мамою вони продавали корів, биків, телят, свиней, кролів, молоко, яйця, картоплю, моркву, буряки, огірки, помідори. Він не чекав, що з неба впадуть гроші, а своїми руками заробляв кожну копійку, бо знав, що доньок треба вчити. Я маю дві освіти, моя сестра зараз навчається на 2-му курсі університету. Те, що ми, дівчатка з маленького селища Петрове, навчались у Києві, — це заслуга нашого татка. Він казав: «Вибирайте, де хочете вчитися, а ми з мамою будемо працювати для вас», — розповіла старша донька загиблого Вікторія. Поховали захисника на Алеї Героїв центрального кладовища у с-щі Петрове Кіровоградської області. Не дочекалися вдома свого захисника дружина Лілія, доньки Вікторія і Наталія.