Зелінський Сергій Петрович (Марафон)

Молодший сержант Сергій Зелінський (позивний Марафон) загинув 4 червня 2023 р. у стрілецькому бою з окупантами у Харківській області. У липні воїну виповнився би 41 рік. Сергій народився у с. Кізомис Херсонської області. Після закінчення школи навчався у Херсонському державному аграрно-економічному університеті за спеціальністю «Менеджмент». Жив і в Херсоні, і в Кізомисі, де народився, — не було практично жодних вихідних, щоб він не навідався у рідне село, часто бував там і серед тижня. Захоплювався баскетболом, виступав за збірну команду університету. І ще в нього було дві пристрасті — мисливство та марафонський біг. Мисливство — це пристрасть з дитинства, яку прищепив йому батько. Сергій був керівником Кізомиського мисливського колективу. Із 2014 р. Сергій займався активною волонтерською діяльністю та очолював спілку воїнів АТО Білозерської громади на Херсонщині. До повномасштабної війни був приватним підприємцем, став співзасновником відомого у Херсоні ветеранського бізнесу — піцерії «Сіль і перець». Після 24 лютого 2022 р. чоловік долучився до руху опору сил спеціальних операцій на окупованій Херсонщині. Завдяки злагодженим діям захисників було ліквідовано велику кількість техніки та живої сили у с. Чорнобаївка та на інших ділянках. Влітку 2022 р. Сергій приєднався до ЗСУ. Служив у 8-му окремому полку спеціального призначення ССО. Був заступником командира групи «Грека». Брав участь у розвідувальних операціях, виконував бойові завдання на найбільш відповідальних і небезпечних ділянках фронту на Донеччині, Харківщині, брав участь в обороні Бахмута. «У Сергія було багато планів на майбутнє, а коли його запитували, як справи, то відповідь була одна: «Все добре!». Життєвою позицією Сергія було: «Будь позитивним, допомагай іншим, роби все, що від тебе залежить, для досягнення мети». Був людиною-сонцем, неймовірно позитивним, мудрим та енергійним, щедрим, турботливим, з ранимою душею та великим і хоробрим серцем. Люблячий чоловік, батько, син, брат, справжній друг, надійний товариш. Усі, хто з ним був знайомий, відчували його світло: «Коли згадую про тебе, друже, то пригадуються лише добрі та веселі історії», «Завжди пам'ятатиму тебе усміхненим, веселим, живчиком», «Він був героєм і у цивільному, і у військовому житті», «Він постійно комусь допомагав, був «на телефоні» і за першим викликом готовий був їхати на інший край країни, щоб підставити плече», — розповіла його рідна сестра Альона. За заповітом Сергія його кремували. Він хотів, щоб прах розвіяли на території рідних Херсонських плавнів. Казав рідним: «Так я скрізь буду поруч із вами». У героя залишились мама, сестра, дружина, син і донька. Посмертно Сергій Зелінський був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.