Буренок Сергій Сергійович (Єнот)

«Азовець» Сергій Буренок (позивний Єнот) загинув 23 серпня 2023 р. у районі м. Кремінна на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий мінометний обстріл та дістав смертельні поранення. За 4 дні до цього, 19 серпня, захиснику виповнилося 22 роки. Сергій родом із с. Нові Петрівці Київської області. Закінчив Новопетрівську школу № 2. Потім навчався у коледжі Київського національного економічного університету. Пройшов строкову військову службу. Певний час працював сушистом у ресторані, потім — адміністратором. Завжди був активним, любив спорт. Був футбольним фанатом та активно вболівав за ФК «Динамо» (м. Київ). Грав за футбольну команду «Межигір'я», брав участь у змаганнях, де отримував багато нагород і грамот. Коли почалася повномасштабна війна, Сергій не зміг залишитись осторонь, тому уклав контракт із ЗСУ. Упродовж 5 місяців боронив м. Бахмут. Вік давав йому можливість не йти воювати, але його бажання захищати суверенітет та територіальну цілісність України були сильними. Тож із часом він вступив до 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов», у складі якої і продовжив боротьбу за Батьківщину. «Сергій був життєрадісною людиною, в його очах світилась жага до життя, він проживав його тут і зараз. Я ніколи не бачила настільки оптимістичної людини — навіть коли все було погано, він ставився до цього позитивно. Ніколи не чула від нього, як йому важко. Він був справжнім чоловіком зі сталевим характером, який упевнено йшов до своєї мети. Він усюди прагнув бути першим, мав талант — уроджені лідерські навички. Про військову справу говорив, що це найкраща професія у світі. На переживання та прохання рідних казав: «Хто, як не я? Я не з тих, хто боїться, я знаю, на що йду. Якщо кожен буде ховатися, то що буде з усіма нами та нашою країною?». Завжди був опорою та сильним плечем для своїх рідних. У цього хороброго хлопця також були великі плани на майбутнє. Він прагнув бути самостійним та незалежним, хотів зробити кар'єру, побудувати міцну та щасливу сім'ю. Хотів почати власну справу, яка б приносила прибуток і задоволення. Він став справжнім професіоналом військової справи та завжди був готовий виконувати свої обов'язки. Побратими цінували як надійного і відважного воїна, який був готовий пожертвувати всім заради свого народу. Його відвага, мужність і честь завжди будуть прикладом для нас всіх!» — розповіла кохана загиблого Ніна Оліфір. Поховали нацгвардійця в рідному селі. Вдома на Сергія чекали люблячі батьки, молодші сестри, бабуся, кохана дівчина та інші рідні. Посмертно солдат Сергій Буренок нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.