- Укр
- Англ
Гладуш Сергій Сергійович (Немо)
25 грудня 1995 – 7 квітня 2023Дніпропетровська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
У 2013 році він закінчив Водянську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У школі він виявив себе як сумлінний учень. «Сергій був серйозним, стриманим, не говірким, врівноваженим, розсудливим учнем. Він добре орієнтувався у життєвих ситуаціях. Мав багато друзів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями був товариський і завжди відстоював свою думку. Він брав участь у шкільних спортивних змаганнях, олімпіадах і конкурсах. Він мав самоконтроль щодо своєї діяльності. Завжди спокійний, він старався досягти бажаних цілей і не піддавався чужому впливу. Коли йому доручали якусь справу, він завжди доводив її до кінця», — згадує його класний керівник. У 2013 році він вступив на бюджет до Криворізького національного університету на факультет збагачення корисних копалин.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Стрілець Сергій Гладуш, позивний Немо, загинув 7 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі села Новобахмутівка Донецької області. Захиснику було 27 років. Сергій народився і жив у Кривому Розі. Закінчив Водянську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Потім вступив до Криворізького національного університету на факультет збагачення корисних копалин, але навчання не закінчив. Влаштувався працювати на підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Через пів року Сергія призвали на строкову службу. Проходив її у лавах в\/ч 3011 НГУ. Після демобілізації влаштувався електромонтером у компанію «ШЛЯХБУД КР». Через 6 місяців вирішив приєднатися до лав 129-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку був діловодом у бригаді, згодом перевівся до роти. Поза службою любив грати у відеоігри, дивитись аніме та проводити час із родиною. Під час повномасштабного вторгнення Сергій продовжував служити у лавах своєї бригади та виконувати військовий обов'язок із захисту Україну від окупантів. «Він був коханим чоловіком і люблячим батьком. Дуже боляче, що мій чоловік не побачить, як росте його маленька копія – син Даниїл. Він завжди все робив для своєї родини. Був доброю людиною, завжди допомагав, коли його просили. Постійно думав спочатку про оточуючих, а потім вже про себе, ніколи не відмовляв», – розповіла дружина загиблого Тетяна. «Сергій був людиною з великої літери, завжди всім допомагав: і офіцерам з документацією, і на кухні, і в окопі, і в нарядах. Мало спав, але такої витримки, як у нього, багатьом не вистачало. Дуже сильно хотів повернутись до сім'ї, до коханої дружини та свого синочка», – додали побратими. Поховали військовослужбовця на Алеї почесних поховань Центрального кладовища у Кривому Розі. Вдома на Сергія чекали батьки, брат, дружина і син, який народився на початку 2023 року.Платформа пам'яті 'Меморіал'