Устименко Сергій Сергійович (Начкар)

Молодший сержант Сергій Устименко (позивний Начкар) помер 3 грудня 2022 р. у шпиталі м. Дніпро. Боєць дістав важке поранення під Бахмутом на Донеччині. Побратими переправили його через річку на човні, оскільки там не було мостів. Чоловік втратив багато крові. У шпиталі переніс три операції. Лікарі боролися за його життя майже місяць, однак серце військового не витримало. Сергій народився у м. Лозова Харківської області. Навчався у місцевій школі № 4. Проходив строкову службу в прикордонних військах. Потім 10 років працював у магазині будівельних матеріалів. У 2014 р., коли почалася російсько-українська війна, чоловік пішов добровольцем на фронт. Брав участь в АТО. Через рік повернувся додому, продовжив працювати на попередній роботі. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій знову взяв до рук зброю, щоб захищати Україну. Воював проти окупантів у лавах 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Був навідником-оператором. «Ми з чоловіком прожили 15,5 років. Ці роки були найщасливішими у моєму житті. Він завжди мене оберігав, піклувався, допомагав і робив щасливою. Він був дуже гарним татом, постійно підтримував і піклувався про сина. Ми завжди були як одне ціле, все робили разом. Після того як його не стало, життя ніби зупинилось. Це дуже велика втрата для нашої родини. Він був дуже світлою людиною. Чесний, справедливий, завжди приходив на допомогу. Любив рибалити, часто їздив із сином на риболовлю. Був найкращим татом і люблячим чоловіком. Усі до нього ставилися з повагою. Жодна людина не скаже про нього поганого слова. У 2022 р., коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він пішов на захист нашої країни. 10 місяців віддано проходив службу, й одне з завдань стало останнім у його житті», — розповіла дружина воїна Юлія. Поховали Сергія на Алеї Героїв центрального кладовища у рідному місті. Вдома на нього чекали дружина і син.