Демченко Сергій Вікторович

Демченко Сергій Вікторович народився 22 листопада 1986 р. у с. Софіївка Дніпропетровської області. У 2008 р. закінчив Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та був призначений на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби Софіївського взводу. У 2011 р. обійняв посаду чергового чергової частини Довгинцівського районного відділу міліції, де пропрацював 4 роки. У 2015 р. Сергій Демченко очолив штаб Софіївського районного відділу поліції, а з грудня 2016 р. — сектор реагування патрульної поліції № 1 Софіївського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області. Із 22 лютого 2021 р. капітан поліції Сергій Демченко обіймав посаду начальника чергової частини відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції. Дружина Наталія Демченко: «Ми познайомились у Софіївці, покохали одне одного, зіграли весілля. Через чотири роки щасливого подружнього життя, у 2018 р., у нас народився синочок Єгор. Ми були щасливою родиною… Сергій був добрим та спокійним чоловіком, завжди заспокоював нас, знаходив потрібні слова. Він весь віддавався родині, вільний час ми завжди проводили разом. На вихідних катав сина на машинках, грав у футбол, взимку вони ходили кататися на санчатах. Єгорчик завжди із нетерпінням чекав батька з роботи, вони разом гралися та гуляли. Син досі не може збагнути, що батько загинув. Він дотепер вважає, що закінчиться війна і тато повернеться додому. Він так пишається тим, що його батько — поліцейський… Сергій дуже любив сімейні свята, родинні традиції, любив збиратися разом. Для нього сім'я — це було святе. Він мав багато друзів, його любили та поважали. Він був щирим та добрим до інших людей, ніколи не робив навколишнім нічого поганого. Люди до нього дослухалися та поважали його. Сергій свідомо вибрав цю професію, сам вирішив стати правоохоронцем, хоча ні в родині, ні серед друзів у нас не було поліцейських. Розпочав службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби, працював у черговій частині, а коли на Дніпропетровщині розпочався набір поліцейських офіцерів громади, то захопився цією ідеєю. Він відчував, що його знання, його душевні якості, службові навички дозволять гідно виконувати цю роботу. Його цінували на роботі, просували по службі. Коли він став поліцейським офіцером нашої громади, всі мешканці знали, що до Сергія Демченка можна завжди звернутися з будь-якою проблемою і він нікому не відмовить. Він був дуже щирим та добрим як у житті, так і на службі. Коли він загинув, до мене підходили незнайомі люді та висловлювали співчуття». Мати Лариса: «Коли Сергій народився у листопаді 1986 р., стояла вже люта зима і йшов сильний лапатий сніг. Ніби вже тоді погода віщувала, що з’явилася дуже світла та щира людина. У дитинстві він був дуже кмітливим та допитливим хлопчиком. Любив свою молодшу сестричку Людочку, завжди піклувався про неї. З дитинства був вимогливим до себе, відповідальним, цілеспрямованим та працелюбним. Коли виріс, це дуже допомагало йому і в житті, і на роботі. Закінчивши школу, Сергій вступив до Донецького юридичного інституту. Коли траплялися труднощі і деякі з його однокурсників починали жалітися, Сергій їх заспокоював та заохочував. Він був дуже вмотивованим здобути цю освіту, здійснити свою мрію. В інституті був активним курсантом, веселим, товариським та щирим, мав багато друзів. Пригадую, як у нас на Криворізькій трасі загорілася велика фура з аміаком. Він миттєво прийняв рішення: сів поряд із водієм і вони вивезли фуру за межі селища. Про цей геройський вчинок мого сина мені розповіли чужі люди. Сам Сергій і слова не мовив. От такий він був скромний і боявся мене засмутити. Серед інших він завжди виділявся своєю усмішкою, добротою, справедливістю, мужністю та терплячістю. Дуже боляче ховати свого сина, усвідомлювати, що загинула найдорожча людина у світі». Сестра Людмила: «Сергій був найкращим братом, сином, чоловіком, батьком, був найсвітлішою людиною у світі. Справедливий, добрий, врівноважений, спокійний — таким запам’ятаю його я та люди, які його оточували. Він завжди знаходив потрібні слова, міг дати слушну пораду, підтримати людину. Дуже важко втрачати рідну людину, яка загинула так несподівано. Це дуже велика втрата і сильний біль для всіх нас». Колега загиблого Вікторія: «Коли я перевелася на посаду офіцера громади, попервах було складно, і Сергій став для мене прикладом для наслідування. Він був дуже чуйною людиною, до якої завжди можна було звернутися за допомогою. Він терпляче розказував та підказував, як правильніше зробити. Дуже шкода, що поліція втратила такого відданого службі співробітника, а наш колектив — щирого та доброзичливого колегу. Коли він загинув, мені важко було прийняти цей факт, у складних робочих моментах мені здавалось, що ось скоро Сергій прийде і допоможе мені». Колега Віктор: «Ми разом вчилися з Сергієм у школі, потім — в інституті, далі почали разом працювати. Сергій Демченко був гарною людиною, добре знав свою справу, був відданим їй. Він був у пошані серед колег та керівництва, завжди був готовий простягнути руку допомоги. Мені досі не віриться, коли приходиш на роботу, що його немає на робочому місці… Ми пам’ятатимемо про нього завжди…». Сергій Демченко загинув 27 лютого 2022 р. під час виконання службового обов’язку. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітана поліції Демченка Сергія Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).