Радько Сергій Валентинович (Єнот)

24-річний сержант Сергій Радько, похивний Єнот, загинув 21 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кармазинівка Луганської області. Разом із побратимами перебував на спостережному пункті, коли над позиціями завис ворожий розвідувальний дрон. Щоб він не помітив основні позиції підрозділу, Сергій вийшов зі сховку і почав рухатись у протилежний бік. Деякий час захисник вів дрон за собою, відволікаючи увагу ворожих операторів, які, ймовірно, думали, що український воїн виведе їх на свої основні позиції. За якийсь час окупанти зрозуміли, що їх дурять, і скинули на Сергія боєприпас, осколок якого пробив бійцю серце. Таким чином Герой врятував життя побратимам на спостережному пункті, прийнявши удар на себе. Сергій народився у місті Сарни Рівненської області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №2. Після навчання працював на виробництві. У вільний час любив малювати. Писав вірші, займався спортом. У 2021 році чоловік був призваний на строкову службу до лав Державної прикордонної служби України. Коли почалася повномасштабна війна, Сергій підписав контракт із 27-м (Мукачівським) прикордонним загоном імені героїв Карпатської Січі та став на захист України від окупантів. Був влучним стрільцем, тому обіймав посаду снайпера. Навіть перебуваючи в окопах, не покинув свою улюблену справу і написав вірш «ВОЇН». «Сергійко був позитивним, усміхненим життєрадісним та ввічливим. Він одним із перших, не вагаючись, пішов захищати Україну. Адже був патріотом. Його бойовий шлях був нелегким. 11 місяців захищав Україну на напрямках: Житомир, Лиман, Краматорськ, Харків, Луганськ... Він був справедливим воїном. Ніколи не підводив. Він боронив наші землі та до останнього подиху стояв на захисті держави, захищав нас і весь український народ. Його щира посмішка завжди лишиться в нашій пам'яті. Неможливо загоїти біль від втрати рідної людини. Вічна пам'ять Герою», – написала його сестра Марія Радько. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали прикордонника на Алеї Слави цвинтаря у рідному місті.

РАДЬКО Сергій Валентинович народився 22 квітня 1998 року на Рівненщині. У 2022 році сержант Сергій Радько, виявив бажання проходити військову службу в Державній прикордонній службі України та уклав контракт. Він завжди сумлінно виконував військовий обов'язок, здійснював охорону державних кордонів на ділянці відповідальності 27 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. З 12 жовтня 2022 року сержант Сергій Радько з побратимами зведеного загону відділу прикордонної служби (тип С) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у складі Сил оборони України, самовіддано стримував наступ ворожих військ на ключових напрямках Луганської області. Сержант Сергій Радько здійснював збір та передачу даних обстановки по силам і засобам противника, вживав заходи щодо збереження життя та здоров'я особового складу, будував фортифікаційні споруди. Неодноразовим проявом його відваги була участь в обороні населених пунктів Луганської області: Ковалівка, Кармазинівка, Нововодяне, Райгородка. Не дивлячись на постійні артилерійські обстріли, переважаючі сили противника він пліч-о-пліч з побратимами тримали оборонні рубежі. 21 січня 2023 року в районі н.п. Кармазинівка Луганської області військовослужбовці російської федерації здійснили обстріл позицій українських військовослужбовців. Під час ворожого артилерійського обстрілу позиції взводного опорного пункту № 35 молодший сержант Сергій Радько отримав поранення несумісні з життям. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі сержанта Радька Сергія Валентиновича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).