Криворученко Степан Гаврилович (Вуж)

5 лютого 2015-го, боєць ОЗСП «Азов» з позивним Уж (Степан Криворученко) вирушив у свій останній бій. Він віддав життя за Україну під час розвідувального рейду в тил противника. Група розвідників, яку тренував Уж, натрапила на ворожу розтяжку. Степан прийняв на себе більшість осколків, таким чином врятувавши життя шістьом своїм побратимам. Степан Криворученко народився в м. Сарни Рівненської області. У 12 років з родиною переїхав до Криму. Завжди підтримував хорошу фізичну форму, був майстром спорту із дзюдо, займався самбо. У Криму Степан був одним із тих, хто створював підрозділ «Беркут», адже мав за плечима досвід служби у спецназі. З початком Революції гідності Уж одразу прийняв проукраїнську позицію. А коли російські військові ступили на кримську землю, він багато днів та ночей чергував біля однієї з військових частин, аби її не захопили, допомагав українським бійцям. Та саме тоді, коли Уж ненадовго поїхав додому, щоб відпочити, частину все ж таки зайняли сили окупанта. Після цього подальша доля Степана була вирішена: він покинув Крим, залишивши все майно і нерухомість, та переїхав до Борисполя. Далі протягом декількох місяців Уж пробував вступити до Збройних сил, та через бюрократичні процедури йому щоразу відмовляли. Влітку 2014-го Степан долучився до лав добровольчого підрозділу, а вже восени разом зі своїми побратимами перейшов до «Азову», де командував підготовкою групи розвідки. Степан був чудовим наставником, завжди охоче ділився з іншими бійцями своїми знаннями та військовим досвідом. Серед бійців його групи панувала залізна дисципліна, він сумлінно працював над фізичною та психологічною підготовкою ввіреного йому особового складу. Бійці згадують, що Уж навіть зовні вирізнявся з-поміж усіх кремезністю, спритністю, чудовою спортивною формою, вів здоровий спосіб життя, мав беззаперечний авторитет, був зразковим офіцером. За досить короткий час Уж завдяки своєму високому професіоналізму, досвідченості у військовій справі та вмотивованості зміг підготувати з «необстріляних» новачків умілих воїнів-розвідників, які вже через два місяці суворої муштри виконували спеціальні завдання, здобували цінні дані, виявляли розташування противника тощо. У всі розвідувальні рейди Уж ходив разом зі своїми бійцями. Адже тоді тривала підготовка до Павлопіль-Широкинського наступу, у плануванні якого всі розвіддані, здобуті групою Ужа, зіграли важливу роль. Крім того, Уж умів грамотно побудувати злагоджені стосунки у військовому колективі, щоб кожен боєць мав повну довіру до побратима та впевненість у ньому під час виконання бойових завдань. Він гуртував команду, як справжній батько. 5 лютого 2015 року розвідники отримали завдання зібрати дані з тактичної обстановки. Степан разом зі своїми бійцями висунувся у тил ворога – окуповане Дзержинське (після декомунізації – Азов). Під час виконання завдання азовці натрапили на розтяжку. Гвардієць зазнав важких осколкових поранень і загинув на місці. А вже за кілька днів розпочнеться найбільш успішний за час нової російсько-української війни наступ нашого війська, коли «Азов» виб’є окупанта з околиць Маріуполя та убезпечить мирних жителів від ворожих обстрілів. І в цьому успіху є неабияка заслуга капітана Степана Криворученка на псевдо Уж, який віддав за Україну найцінніше – власне життя. Гвардійця поховали у місті Бориспіль. Там же у місцевому музеї зберігаються речі Степана Криворученка, його світлина та прапор, на якому розписались побратими бійця. На честь Степана Криворученка в Борисполі була названа одна з вулиць, а на його Батьківщині, у Сарнах, відкрили дві меморіальні дошки – на будинку, де він проживав, та фасаді школи, де навчався. Відповідно до закону про декомунізацію на честь друга Ужа на тимчасово окупованій території Донецької області було перейменоване село Ленінське, яке тепер носить назву Ужівка. Указом Президента України «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Степан Криворученко нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).