Єрьоменко Степан Леонідович

Сержант Степан Єрьоменко загинув 11 травня 2022 р. на металургійному комбінаті «Азовсталь» у м. Маріуполь Донецької області. О 14.30 під час виконання бойового завдання потрапив під авіаційний удар противника. Дістав смертельну вибухову травму. Захиснику був 31 рік. Степан народився в Маріуполі. Навчався у школі № 51. Закінчив Маріупольський гуманітарний університет за спеціальністю «Міжнародні відносини». На початку російсько-української війни у 2014 р. захищав рідне місто, був поранений. Через 2 роки став провідним спеціалістом Кінологічного центру Національної поліції України в Маріуполі. Із квітня 2021 р. обіймав посаду начальника 1-ї кінологічної групи кінологічного взводу 12-ї бригади оперативного призначення НГУ. «Стьопа у мене був єдиною дитиною. Назвала його на честь мого батька. Вони з мамою загинули у ДТП, за чотири роки до народження Стьопи. Я йому багато про них розповідала, і він дуже хотів бути схожим на дідуся. Коли синові було 8 років, поховала чоловіка. Тому дитину виховувала одна. Стьопа виріс добрим, справедливим і відповідальним. Мав почуття гумору, яке всім дуже подобалося. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Завдяки всім цим якостям у нього було багато друзів. Змалечку любив тварин. Особливо собак і котів. І вони це відчували. Поки йде зі школи, обов'язково за ним вчепиться якийсь котик. А собаки у нас удома були завжди. Бо я кінолог із багаторічним стажем. Захоплення собаками передалося і синові. Із 16 років почав мені допомагати на дресмайданчику. Відвідував різні кінологічні семінари, став інструктором з дресирування за багатьма напрямами. Був членом кінологічної спілки України. Попри отриманий фах політолога, синові до душі була кінологічна справа. І я не заперечувала. Я була виконавчим директором кінологічного відділення у Маріуполі. Разом ми досягали високих результатів. Організовували різні заходи, виставки, змагання», — розповіла Алла Єрьоменко. З перших годин повномасштабного вторгнення Степан захищав Маріуполь. Із квітня разом з іншими захисниками міста перебував на «Азовсталі» із 14 службовими собаками. «Востаннє я говорила з сином 7 травня. Розповідав: «Дуже тяжко, постійні обстріли. Із кінця квітня в нас немає ні їжі, ні води. Все, що мали, ділили з цивільними, які тут перебувають. Найтяжче без води. Збираємо дощову. Але я тримаюся, бо дуже всіх вас люблю». Мав на увазі мене, дружину і донечку Софійку. Вона народилася 11 травня 2021 р. Стьопа її бачив 9-місячною. І саме 11 травня, через рік, загинув. Ми про це дізналися наприкінці місяця. Самі. Я почала дзвонити на «гарячу лінію», коли з «Азовсталі» виводили наших полонених. Тоді мені й сказали, що Стьопа загинув унаслідок влучання авіабомби… Його улюблений собака Фігаро щось відчував незадовго до повномасштабного вторгнення. У нього безпричинно з очей капали сльози. А за два тижні до загибелі Стьопи ходив за мною, лягав біля ніг. Я постійно відчувала тривогу. Особливо на початку травня. Так хотілося міцно обійняти сина й не відпускати. Такого сина, як був у мене, мати за щастя. Тепер він — янгол-охоронець для нашої Софійки», — додала мама захисника. У Степана залишилися мати, дружина та донечка Софія. Воїна посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.