- Укр
- Англ
Коваль Тарас Миколайович (Вальтер)
17 серпня 1988 – 29 березня 2022м. Київ – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Коваль Тарас Миколайович (позивний Вальтер) народився 17 серпня 1988 р. у м. Київ. Після закінчення загальноосвітньої школи навчався в Академії керівних кадрів культури та мистецтв.
Вже після здобуття вищої освіти пішов до лав ЗСУ, строкову службу проходив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 2012 р. закінчив службу та повернувся до цивільного життя.
Тривалий час працював у компанії «ВіЯр». Найбільшою пристрастю у житті Тараса Коваля була зброя та все, що з нею пов’язано. Досконало знав усі види сучасного озброєння ЗСУ та країн-партнерів. В юності захоплювався страйкболом, вивченням тактики та стратегії ведення бою.
Після початку війни у 2014 р. брав участь в АТО на Сході України у складі рідної бригади. На війну пішов добровільно — був вірний слову присяги, яку складав на службі, та законам десанту. Рідних не попередив, залишив листа на столі. Наприкінці жовтня — на початку листопада 2014 р. разом із бойовими товаришами 10 діб утримував оборону нового термінала Донецького аеропорту, обіймав посаду снайпера. Восени 2015 р. водив конвой до Донецького аеропорту, був навідником, керував БТРом, який називався «Ластівка». Після демобілізації підписав контракт та проходив службу в спецпідрозділі ДПСУ «ДОЗОР». Ніс військову службу у складі Муніципальної варти м. Київ.
У 2017 р. вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчався на заочному відділенні за спеціальністю «Право».
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, оскільки був в оперативному резерві першої черги, повернувся на службу до 95-ї бригади та перебував на передовій. Під його керівництвом підрозділ успішно відбивав атаки ворога під с. Мотижин та с. Осикове, що на Київщині. Було знищено ворожу колону та завдано значних втрат ворогові. Наприкінці березня 2022 р. підрозділ було перекинуто на Харківський напрямок.
Загинув Тарас Коваль 29 березня 2022 р. у с. Суха Кам’янка Ізюмського району Харківської області. Обставини та місце загибелі не розголошуються.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Коваля Тараса Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 33-річний кіборг-десантник Тарас Коваль, позивний Вальтер, загинув 29 березня 2022 року під Ізюмом на Харківщині. Під час розвідвиходу його група потрапила під ворожий танковий обстріл. Тарас усе життя прожив у Києві. Закінчив училище деревообробки з червоним дипломом за фахом «столяр». У приватній меблевій компанії робив двері та столи. Потім вчився на менеджера в Академії керівних кадрів культури та мистецтва. Працював різноробом, офісним клерком, промисловим альпіністом, слюсарем в автомайстерні. Відслужив строкову і працював у меблевій компанії. Згодом отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Право». Захоплювався зброєю всіх армій світу. Коли почалася російсько-українська війна, Тараса мобілізували до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був снайпером у Донецькому аеропорту. Пройшов багато гарячих точок на Луганщині та Донеччині: ДАП, Піски, Лисичанськ, Дебальцеве. Після демобілізації вирішив йти служити на контракт. Він також був одним з героїв календаря з кіборгами від благодійного фонду «Повернись живим». Побратими та друзі його пригадують як чесну, веселу, порядну, розумну людину та сміливого й відважного бійця. Під час повномасштабної війни Вальтер служив у 132-му окремому розвідувальному батальйоні Десантно-штурмових військ ЗСУ. Свій останній бій захисник прийняв в районі села Суха Кам'янка Харківської області. «Мені треба, щоб моя земля, Україна, була вільна від цих усіх маргіналів і покидьків. Мені треба помститися за всіх тих хлопців, які сюди прийшли за покликом серця. Які залишили своїх дітей і дружин, синів, доньок, батьків. Вони сюди прийшли й загинули, тому що вірили в це», – сказав Вальтер в одному з інтерв'ю. «Неймовірний воїн. В усьому: в житті, в коханні, в роботі. Просто ВОЇН», – сказала наречена Юлія. Поховали Героя на Лісовому цвинтарі у рідному Києві. У нього залишилися батьки, старший брат і наречена.Платформа пам'яті 'Меморіал'