Жеребецький Тарас Петрович (Бармен)
7 вересня 1987 – 18 липня 2022Львівська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Biography
Жеребецький Тарас Петрович народився 7 вересня 1987 р. у м. Червоноград Львівської області. Проживав у м. Львів. Навчався в Українській академії друкарства. З юних років працював у сфері обслуговування. Працював барменом, звідки й отримав свій позивний. Активний учасник Помаранчевої революції та Революції гідності. У 2014 р. брав участь в АТО, стояв на захисті Луганського аеропорту. Після демобілізації пішов працювати інженером на завод «Fujikura». Останнім часом був депутатом Львівської районної ради і головою фракції «Європейська солідарність». Після повномасштабного вторгнення російських окупантів 24 лютого 2022 р. Тарас знову взяв до рук зброю і долучився до ЗСУ. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Був командиром відділення вогневої підтримки. Загинув 18 липня 2022 р. унаслідок підриву на міні поблизу с. Спірне Бахмутського району Донеччини. Залишилися дружина, син і донька. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Жеребецького Тараса Петровича нагороджено орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).Burial place
Not yet added
Photos and videos
Not yet added
Ukraine remembers
Not yet added
Memories
Not yet addedYou can share a story or kind words to honor the memoryMemory tribute
Not yet added
Publications
- Старший сержант Тарас Жеребецький, позивний Бармен, поліг 18 липня 2022 року поблизу селища Спірне Бахмутського району Донеччини. Рятуючи поранених побратимів з-під ворожих обстрілів, підірвався на міні. Воїну назавжди залишилось 34 роки. Тарас Петрович народився в місті Червоноград Львівської області. Жив у Львові. Навчався в Українській академії друкарства. З юних років працював у сфері обслуговування. Був барменом, звідки і отримав свій позивний. У 2014 році брав участь в АТО, де стояв на захисті Луганського аеропорту. Після демобілізації пішов працювати інженером на завод Fujikura. Останні роки був депутатом Львівської районної ради. Любив бути на природі, збирати гриби, проводити час із сім'єю. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів 24 лютого 2022 року Тарас знову взяв до рук зброю та вирушив на захист Батьківщини, яку любив понад усе. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Був командиром відділення вогневої підтримки. За свою службу воїн був нагороджений такими відзнаками: «За оборону Луганського аеропорту», «За захист Батьківщини», «За участь в АТО», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2022) та орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно). «Тарас – це людина слова. На нього завжди можна було покластися. Відповідальний, справедливий, добрий. Він робив все для своєї сім'ї, задля майбутнього своїх дітей, тому знову став на захист нашої Батьківщини. Тарас не хотів залишати їм у спадок боротьбу з ворогом. Він буде в наших серцях завжди!» – поділилася його дружина Олеся. Поховали десантника на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у Львові. Вдома на Героя чекали дружина Олеся, син Максим і донька Катруся.Платформа пам'яті 'Меморіал'