- Укр
- Англ
Гнатишин Тарас Романович (Боцман)
18 серпня 1974 – 20 травня 2022Львівська обл. – Луганська обл.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Біографія
Гнатишин Тарас Романович народився 18 серпня 1974 р. у м. Львів. Дитинство провів у с. Липина Яворівського району, звідки родом його батьки. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі № 46. У 1991 р. закінчив Львівське середнє професійне училище № 64. Після закінчення навчання служив у Севастополі на кораблі «Очаків», що був потоплений під час вторгнення росії в Україну на початку 2014 р. Працював на підприємстві «Домотехніка» (пройшов шлях від вантажника до завідувача складу), згодом — на підприємствах «Exim Textil», «Аппарель-Захід». Останнім часом працював водієм міжнародних перевезень, об’їздив майже всю Європу. З початком повномасштабної війни допомагав облаштовувати блокпости для захисту рідного Львова. Був справжнім патріотом, тому добровольцем вступив до лав ЗСУ. Старший солдат. Обіймав посаду водія 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Брав участь у боях у найгарячіших точках. Утримував позиції біля с. Катеринівка, між м. Попасна та м. Золоте Луганської області. Загинув 20 травня 2022 р. під час масованого артилерійського обстрілу. Похований 26 травня 2022 р. на Личаківському військовому цвинтарі у м. Львів. У Тараса Гнатишина залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Тарас Гнатишин, позивний Боцман, загинув 20 травня 2022 року внаслідок бойового зіткнення та артилерійського обстрілу поблизу міста Золоте Луганської області. Захиснику було 47 років. Тарас народився та жив у місті Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі №46. Потім служив строкову в армії у Севастополі в морському флоті на кораблі «Очаків», який потопили під час російсько-української війни на початку 2014 року. Коли повернувся, працював водієм міжнародних перевезень, об'їздив майже всю Європу. Дуже любив природу й захоплювався риболовлею. Був веселим, щирим, добрим, любив жартувати. Мав багато вірних друзів, завжди приходив всім на допомогу. На початку повномасштабної війни допомагав облаштувати блокпости для захисту рідного Львова. Був справжнім патріотом, тому добровольцем вступив до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був водієм. Захищав нашу Україну в одній з найпекельніших точок. Мріяв про щасливе та мирне майбутнє для своїх дітей та всієї країни. «Ти був нашою опорою, кремезною стіною. Як важко... стільки всього могло б ще бути попереду. Ти завжди будеш жити в наших серцях. Тепер ти оберігатимеш нас на небесах. Ти назавжди залишишся найкращим батьком, люблячим чоловіком і мужнім воїном. В пеклі ти вже побував, тепер твоє місце в раю! Любимо. Пам'ятаємо. Назавжди», – зазначили дружина і діти захисника. Поховали військовослужбовця у рідному Львові на Марсовому полі. У Тараса залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.Платформа пам'яті 'Меморіал'