Білик Тарас Сергійович (Біл)

Старший солдат Тарас Білик (позивний Біл) загинув 15 квітня 2022 р. у бою за м. Маріуполь на Донеччині. Прориваючись через р. Кальміус до заводу «Азовсталь» на БТРі, загинув унаслідок влучання ворожого снаряда. Воїну тепер назавжди 27 років. Тарас народився в м. Лозова Харківської області. У дитинстві був уважним, допитливим, розумним, завжди першим, але щоразу думав, як буде краще. Навчався у школі № 1. У 2018 р. закінчив НТУ «Харківський політехнічний інститут». Отримав два дипломи за спеціальностями: «Електротехніка та електротехнології», «Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії». Любив тварин. Захоплювався історією, музикою, автомобілями, зброєю, читав багато націоналістичної літератури, вивчав англійську мову, мріяв подорожувати світом. Після здобуття вищої освіти у 2019 р. уклав контракт із Національною гвардією України. Коли проходив навчання, вирішив долучитися до окремого загону спеціального призначення «Азов». Обіймав посаду мінометника. Коли приїздив у відпустки, зустрічався з друзями, вчителями, родичами, але любив проводити час у родинному колі. Для мами завжди був опорою, підтримкою, адже був старшим сином із трьох. Середньому брату замінив батька, був для нього завжди прикладом. Для молодшого брата Тарас був наче свято: подарунки, обійми, солодощі. 24 лютого 2022 р. Тарас перебував на базі в Урзуфі разом із побратимами. Його підрозділ одразу вирушив боронити Маріуполь від російських окупантів. «Розповідав, що сили противника 12 до 1, що під ворожими обстрілами виходив на позиції зі своїм мінометним розрахунком і своїми діями закривав ворожий вогонь. Робив розрахунки одразу на два міномети. Казав, що підбили багато ворожої техніки. Коли телефонував, завжди був бадьорий, ніколи не скаржився, казав, що тримають оборону, дуже багато втратили легендарних хлопців та від Маріка вже мало лишилось. Завжди питав, як ми, чи є в нас їжа, вода?», — розповіла мама героя Олена. Поховали героя в рідному місті. У Тараса залишились батьки і двоє молодших братів. Посмертно «азовця» нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.