Боргун Тарас Сергійович

Молодший сержант Тарас Боргун загинув 29 травня 2024 р. під час атаки ворожого дрона поблизу с. Велика Новосілка Донецької області. Захисникові було 42 роки. Тарас — киянин. Вищу юридичну освіту здобув у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. Працював у Міністерстві розвитку громад та територій України і в міжнародних організаціях. Був у командах підтримки реформ, писав законопроєкти. На дозвіллі грав на гітарі, писав вірші. Був майстром спорту з водного поло, грав у футбол і сквош, обожнював тварин. Під час повномасштабної війни обіймав посаду старшого оператора — стрільця 3-го відділення безпілотних літальних апаратів взводу безпілотних авіаційних комплексів штурмової роти в/ч Т0950 при Міністерстві оборони України. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Надзвичайно порядна, чесна, добра, щира людина, вмів любити і показував це. Країна багато втратила, бо він робив зміни, був талановитим юристом, порядним чоловіком і знав, як покращити ситуацію в Україні. Коли почалась повномасштабна війна, він перебував у відпустці в Іспанії, я з дитиною якраз виїхала до Польщі. Він одразу прилетів до нас, і наступного дня після нашої зустрічі я посадила його на автобус до Львова. Він мав чітку позицію, що повинен бути в Україні і не має права ховатися, аби його захищали інші, поки він у безпеці. Я не вмовляла його залишитися, бо це не мало сенсу, він чітко вирішив, і я розуміла його позицію, пишалася ним. Я вирішила залишатися в Польщі, щоб на машині їздити до чоловіка щомісяця, так ми і провели всі ці 2 роки. У 2023 р. я завагітніла, ми дізналися, що у нас буде син. Це його перша дитина. 19 травня 2024 р. я народила сина, а 29 травня Тарас загинув, так ніколи і не побачивши його. Вони ніколи не зустрінуться. Тарас був надзвичайно розумним, добрим, найкращим чоловіком і батьком для моєї доньки (його падчерки)», — розповіла дружина Наталя. Захисника кремували у Києві. У Тараса залишились дружина, падчерка, син і мама.