Жуков Вадим Андрійович

Народився в Криму. У дитинстві разом із батьками переїхали до м. Дніпра. Протягом 2004—2010 рр. навчався в ліцеї № 134 міста Дніпра.З 2015 році проходив службу у Національній гвардії України. Після демобілізації підписав контракт з Дніпровською бригадою імені генерал-майора О. Радієвського. Брав участь у АТО на сході України. Повномасштабне вторгнення зустрів у лавах 31-ої бригади НГУ в батальйоні оперативного призначення. Брав участь у звільнення Харківщини, а після ротації отримав бойове розпорядження по обороні Кремінної. З лютого 2023 року з бійцями утримував фронт, в окопах відбиваючи найжорстокіші наступи ворога. Ворожий танк Т-80 регулярно виїжджав на відстань близько 100 метрів та здійснював обстріл позиції відділення. Вадим власноруч обладнав іншу позицію і залишився там, сам успішно підбивши танк і відігнавши його від даної позиції, таким чином зберігши життя особового складу.10 квітня 2023 вночі сили противника намагалися прорвати позиції нацгвардійців біля м. Кремінна та підійшли впритул. Жуков, ризикуючи життям, кинув у групу росіян гранату, та змусив їх відступити. Зранку противник почав бити артилерією по позиціях бійців, де був Жуков. Від осколкових поранень він загинув.