- Укр
- Англ
Лисенков Вадим Миколайович (Лисий)
8 грудня 1996 – 24 листопада 2022м. Київ – Донецька обл.
Орден «Золота Зірка» (посмертно)
Біографія
Лисенков Вадим Миколайович народився 8 грудня 1996 р. у м. Київ. Закінчив Київський професійно-педагогічний коледж імені Антона Макаренка за спеціальністю «Транспортні технології». Згодом три роки служив за контрактом у лавах полку «Азов», перебував на передовій у зоні проведення АТО. Демобілізувавшись, повернувся додому. Працював трейдером у криптосфері. Професійно займався кросфітом, декілька разів брав участь у спортивних марафонах і змаганнях. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну Вадим Лисенков проходив військову службу в лавах полку «Азов», який згодом став 3-ю окремою штурмовою бригадою ЗСУ — обіймав посаду командира взводу. У 2022 р. брав участь у диверсійно-розвідувальних операціях, у жовтні штурмував ворожі позиції на Херсонщині, у листопаді захоплював позиції та евакуював поранених поблизу м. Бахмут на Донеччині. Загинув 24 листопада 2022 р. під час гранатометного обстрілу поблизу м. Бахмут. Поховали воїна на алеї Слави Лісового цвинтаря у м. Київ.Військова служба
Молодший сержантМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Вадим Лисенков, позивний Лисий, загинув 24 листопада 2022 року під Бахмутом на Донеччині. Під час виконання бойового завдання воїн отримав смертельні поранення внаслідок ворожого гранатометного обстрілу. У грудні захиснику мало виповнитися 26 років. Вадим народився і жив у Києві. Здобув освіту бакалавра транспортних технологій у Київському професійно-педагогічному коледжі імені Андрія Макаренка. Згодом служив за контрактом у полку «Азов», воював в АТО. Через три роки пішов на дембель та повернувся додому. Останні роки працював трейдером у криптосфері. Любив спорт, займався професійно кросфітом, декілька разів брав участь у спортивних марафона і змаганнях. Під час повномасштабного вторгнення Вадим воював за Україну у лавах полку «Азов» ССО, який згодом став 3-ю окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Виконував обов'язки командира взводу. «Ми були 5 років разом. Це велике горе для мене, адже я втратила найдорожчу мені людину. Вважаю, що він завжди був справжнім героєм. Коли почалась війна, він був з дуже важким переломом ноги, одразу після операції. Але, залишивши милиці, у березні 2022 року він пішов обороняти нашу Батьківщину. За місяць до початку війни купив песика бійцівської породи, це його мрія дитинства. Татуювання на грудях «Живи без страху» характеризовувало його як особистість. Він був дуже чуйною доброю людиною з бойовим духом», – розповіла дружина загиблого Анна. «Вадим – мужній чоловік, найкращий друг, люблячий брат. Його було не спинити, він казав, що не може лежати на дивані, поки його побратими б'ються з ворогом. Хоч і не закінчив реабілітацію після тяжкої операції. Герой від народження – таким він був для нас», – додала сестра Яна. Поховали воїна на Алеї Слави Лісового цвинтаря у Києві. У Вадима залишилися мама Оксана, сестра, дружина та улюблений пес Бантік.Платформа пам'яті 'Меморіал'