Звягінцев Валентин Миколайович

Звягінцев Валентин Миколайович народився 28 квітня 1992 р. у с. Лозуватка П'ятихатського району Дніпропетровської області. У 2011–2012 рр. служив у Збройних силах України. Після цього прийшов на роботу в поліцію та був призначений на посаду інспектора патрульної служби. У 2016 р. закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Згодом обіймав посаду інспектора патрульної служби Національної поліції України, оперуповноваженого сектора кримінальної поліції Софіївського відділення поліції. Із 2018 р. працював слідчим, а у 2021 р. був призначений на посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції Криворізького районного управління поліції ГУНП у Дніпропетровській області. Із 7 лютого 2022 р., після проходження конкурсного відбору та навчання, Валентин став поліцейським офіцером Софіївської територіальної громади. Інна Звягінцева, вдова загиблого, працює слідчим у Софіївському відділенні поліції Криворізького РУП: «Валентину було 29 років, він не дожив 2 місяці до свого 30-річчя. Виховував двох синів – 3-річного Клима та 9-річного Дениса. Мав тата, маму та молодшу сестру. Батьки проживають у с. Лозуватка Криворізького району. Ми познайомилися на роботі, у Довгинцівському відділенні поліції м. Кривий Ріг. Він тоді працював дільничним, я — слідчим. Одразу відчули, що маємо спільні інтереси, покохали одне одного та одружилися. Через 2 роки в нас народилася спільна дитина, але мого сина від першого шлюбу — Дениса, він любив, як рідного, ніколи не розділяв дітей та виховував їх однаково. Йому було цікаво спілкуватися зі старшим сином, вони мали багато спільних інтересів, разом їздили рибалити, грали у футбол. Він дуже любив свою родину, багато працював, щоб наша сім’я нічого не потребувала. Відчував за нас відповідальність, яка проявлялася в постійній опіці та турботі. Попри те, що Валентин часто працював понаднормово, втомлювався, весь вільний час він присвячував родині. Мав хист до ремонту техніки, міг самостійно полагодити мобільний телефон, комп’ютер. Був веселим, мав гарне почуття гумору. Він працював оперуповноваженим, слідчим, дільничним офіцером поліції, але завжди хотів бути ближчим до людей, тому щойно випала можливість — пройшов конкурсний відбір, навчання та став поліцейським офіцером громади. Він хотів бути потрібним, допомагати людям. Завжди гостро відчував несправедливість, тому йому легко було вирішувати конфліктні ситуації. Багато уваги приділяв дітям, виступав у школах із лекціями, відвідував дитячі садки. Він знав, як важливо оберігати дітей і відчував особисту відповідальність за дітей громади». Він був нашими крилами» — батьки Валентина. «Валентин любив життя, людей, допомагав їм, ніколи нікого не засуджував і не дозволяв іншим цього робити. Завжди намагався знайти компроміс, зрозуміти людину та не допустити конфлікту. Любив розмовляти з місцевими, з людьми поважного віку, дізнаватися їхні потреби. Не раз до мене в селі підходили люди і гарно відгукувалися про мого сина, хвалили його», — згадує Тетяна Звягінцева, мама Валентина. «Син із задоволенням навчався, йому це легко давалося. Після школи він одразу вступив у гірничий університет, провчився рік, але зрозумів, що ця професія його не захоплює. Тоді забрав документи і пішов служити в армію. Відслужив і зацікавився службою в поліції. Спочатку патрулював вулиці Кривого Рогу, потім навчався у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, отримав диплом бакалавра, закінчив магістратуру. Син завжди прагнув розвиватися, удосконалювати себе, навчатися чогось нового», — розповідає батько Микола Звягінцев. Поліцейський офіцер громади відділення поліції № 9 (Софіївське) Іван Андрух, колега загиблого: «Ми давно знайомі, ще відтоді, як Валентин працював у карному розшуку. Коли на Дніпропетровщині було започатковано проєкт «Поліцейський офіцер громади», Валентин серйозно зацікавився ним та вирішив випробувати себе. Він відчував, що ця робота ніби створена для нього, відповідає його прагненням. Пройшов серйозний відбір, вивчився, доклав усіх зусиль, що обійняти цю посаду. Валентин по-особливому ставився до дітей, до їхньої безпеки. Щойно прийшов на посаду, за власні гроші, нікому не розповівши, закупив дитячі книжки та розвіз по закладах. Сильно вболівав за безпеку дітей. Взимку перевіряв гуму на шкільних автобусах, щоб вона була незношеною, справність обігрівачів, щоб транспортні засоби були технічно справними та відповідали стандартам перевезення дітей. Коли виявив недоліки, одразу порушив це питання на сесії громади та добився ремонту автобусів. 27 лютого 2022 р., після повномасштабного російського вторгнення, під час виконання службових обов’язків Валентин загинув. Сумно, боляче втрачати колегу, непоправна втрата для колективу поліції Софіївського району. Але війна триває, маємо протидіяти ворогу, працювати заради миру та безпеки мирних громадян. Валентин був гідним поліцейським, зробив багато добрих справ, мав багато ідей для підтримання безпечного середовища у громаді». За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Звягінцева Валентина Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).