- Укр
- Англ
Гудзь Валерій Федорович (79-й)
12 лютого 1971 – 12 березня 2022Київська обл. – Луганська обл.
Орден «Золота Зірка»

Біографія
Гудзь Валерій Федорович народився 12 лютого 1971 р. у м. Бориспіль Київської області.
У 1991 р., коли розпався радянський союз, Валерій Гудзь, курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища, подав рапорт на ім’я начальника училища про своє переведення до Збройних сил України. 10 років служив в українській армії, зокрема у 79-му окремому аеромобільному полку в м. Миколаїв.
Звільнився в запас у званні майора. У мирний час проживав у м. Бориспіль, працював викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Майстер спорту з боксу, тренер з боксу районної спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров’я Бориспільського професійного ліцею, де працював із 2006 р. Ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер», обирався депутатом Бориспільської районної ради VII скликання.
Із початком російської збройної агресії проти України Валерій Гудзь у березні 2014 р. прибув до військкомату, щоб поновитися на службі. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади, і він одразу ж погодився. Був зарахований до складу 72-ї окремої механізованої бригади.
Влітку 2014 р. був призначений командиром роти. Пройшов бої у секторі «Д» на кордоні з рф, під вогнем російських «Градів», у районі м. Червонопартизанськ Луганської області. 28 серпня 2014 р. під час бою в м. Старобешеве Донецької області був поранений.
У вересні 2014 р. Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72-ї ОМБр.
Брав участь у боях в районі м. Волноваха: поблизу населених пунктів Петрівське, Біла Кам’янка і Новоласпа. Під його керівництвом розроблялися і проводились операції із взяття під контроль ЗСУ териконів довкола м. Докучаєвськ, операції із захоплення панівних висот у степах Приазов’я.
На початку 2015 р. отримав звання підполковника, а вже у липні 2015 р. був призначений на посаду заступника командира бригади.
Із грудня 2017 р. і до 2020 р. — командир 24-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях в районі м. Авдіївка. Маючи командирський талант та значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдатів.
У листопаді 2019 р. Валерію Гудзю достроково було присвоєно військове звання полковника.
На початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну був слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, але повернувся до 24-ї окремої механізованої бригади для організації її підсилення. У березні 2022 р. спланував та особисто очолив проведення наступальної операції щодо зачищення околиць м. Попасна від російських військ.
Загинув 12 березня 2022 р. у боях на Луганщині.
15 березня 2022 р. Валерія Гудзя поховали у м. Бориспіль Київської області.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- «Він не мав би там бути, але вирішив воювати: взяв на себе командування підрозділом і, як справжній герой, прийняв бій». Це була його 9-та весна на війні, яка стала останньою. Легендарний екскомандир 24-ї ОМБр полковник Валерій Гудзь після повномасштабного вторгнення росіян повернувся до рідної бригади для організації її підсилення. Загинув 12 березня 2022 року на Луганщині у бою з росіянами рівно за місяць після того, як йому виповнився 51 рік. Посмертно отримав звання Героя України. Полковник Гудзь, позивний «Сімдесят дев'ятий» або «Федорович» пройшов впродовж всієї війни офіцерський шлях від командира взводу до комбрига. Служив у 79-й десантній бригаді, був комбатом у 72-й механізованій, а потім комбригом 24-ї. Брав участь у боях за Волноваху та Авдіївку, ефективно знищуючи сили російських окупантів. У серпні 2020 року Валерій Федорович став слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Однак 2022-го повернувся на війну у свій останній бій. «Уже тоді кожен українець визначався зі своїм ставленням до війни. У 2014 році я обрав правильне рішення, мені тепер не соромно спілкуватись зі своїми дітьми і оточенням. Але війна – це неймовірно важко. Особливо, коли втрачаєш близьких товаришів…», – розповідав полковник Гудзь у своєму останньому інтерв'ю. «Тепер він очолить бригаду наших Героїв в Воїнстві Небесному і буде тримати над нами небо», – написала Оксана Корчинська. У воїна залишилися дружина Маргарита, син Владислав та донька Ганна.Платформа пам'яті 'Меморіал'