- Укр
- Англ
Краснян Валерій Іванович (Барс)
20 лютого 1971 – 23 листопада 2022Чернівецька обл. – Харківська обл.
Біографія
Краснян Валерій Іванович народився 20 лютого 1971 р. у смт Глибока Чернівецької області. В одному з інтерв’ю Валерій стверджував: «Я сам народився в Білореченському, під Луганськом. У 1974 р. ми переїхали на Буковину». Навчався в Глибоцькій загальноосвітній школі. У 1996 р. вступив у громадську організацію «Тризуб» ім. Степана Бандери. Восени 2014 р. записався добровольцем у батальйон «Айдар». Учасник боїв за населені пункти Щастя, Весела Гора, Металіст, за висоту Савур-могила. Вивозив поранених з-під м. Іловайськ. Згодом перейшов у Добровольчий Український Корпус, де був призначений командиром 2-ї штурмової роти 5-го батальйону. Рота воювала в найгарячіших точках — у с. Піски, Донецькому аеропорту, на шахті «Бутівка». У 2015 р. став керівником Центру допомоги учасникам АТО. Був представником президента з питань учасників АТО та радником голови Чернівецької ОДА. Обіймав посаду головного спеціаліста відділу апарату обласної державної адміністрації. У 2020 р. разом із родиною виїхав за кордон. З початком повномасштабного російського вторгнення повернувся з-за кордону і вступив із лютого 2022 р. до лав Української добровольчої армії, а влітку 2022 р. — до 107-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України. Учасник боїв за Київ, Харків та Харківщину. Загинув 23 листопада 2022 р. під час виконання бойового завдання в Харківській області, підірвавшись на міні. Похований 27 листопада 2022 р. на алеї Слави в м. Чернівці. Залишилися дружина, донька та син.Військова служба
СолдатЩе не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Кіборг Валерій Краснян, позивний Барс, загинув 24 листопада 2022 року у бою з окупантами на Харківщині. Йому був 51 рік. Валерій родом з Чернівецької області. З 1996 року був у лавах ГО «Тризуб», служив в армії. Був у складі миротворчої місії в Грузії. У мирному житті працював лісником. Після Революції Гідності поїхав на війну разом з батальйоном «Айдар». Воював на Донбасі, зокрема, на Савур-Могилі та в Щасті. Був під Іловайськом. Згодом долучився до Добровольчого українського корпусу. Став командиром 2-ї штурмової роти. Разом із побратимами був у боях за Донецький аеропорт, Піски та шахту «Бутівку». У 2015 році став керівником Центру допомоги учасникам АТО у Чернівецькій області. Був представником президента з питань учасників АТО та радником голови Чернівецької ОДА. У 2018 році був нагороджений орденом Данила Галицького. У 2020-му виїхав разом з родиною за кордон – до Німеччини. З початком повномасштабного вторгнення Барс повернуся до України та знову став на захист України. Спочатку боронив Київщину, потім вирушив на Харківщину. Воював у складі 107-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. «Родина поплавків втратила командира, чудова сім'я втратила батька і коханого чоловіка, Україна втратила героя. Чесний, хоробрий, відважний, відданий, харизматичний. Правдолюб і правдоруб» – написала подруга Катруся Стріла. «В березні у взаємодії з 72ю Барс формував лінію оборони в одному із сіл броварського напрямку, навчав хлопців. В квітні-травні продовжили на Харківщині. Взаємодіяв з 92ю, звільняли північ Харківщини, після чергової контузії ледве його вигнали в госпіталь. Нормально не лікувався, бо це ж Барс, пішов формувати новий підрозділ на Буковині. Барс казав, що це його остання війна і ми повинні вигнати цю нечисть зі своєї землі…» – написав Віталій Коломієць. Поховали захисника на Алеї Слави у Чернівцях. У Валерія залишилися дружина, син і донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'