Згонник Валерій Петрович (Батя)

Старший солдат Валерій Згонник (позивний Батя) помер 29 квітня 2022 р. у м. Маріуполь на Донеччині. Під час бойових дій він отримав важкі поранення в ділянці черевної порожнини, переніс операцію. Через кілька днів у захисника зупинилося серце. Йому було 49 років. Валерій був родом із с. Лиман Харківської області. Впродовж 30 років жив із сім'єю в Маріуполі на Донеччині. Працював водієм маршрутки. У 2017 р. уклав контракт із Національною гвардією України. Служив водієм у Маріупольському військовому гарнізоні. «Незадовго до повномасштабного вторгнення ми з чоловіком перехворіли на коронавірус. У Валерія це дало ускладнення на нирки. 17 лютого він переніс операцію. Коли почалася велика війна, з пакетом ліків виписався додому. Міг виїхати з Маріуполя в будь-яку лікарню. Але він зібрав усі ліки і поїхав у частину. Мені сказав, щоб із сином, невісткою й онучкою виїжджали в інше місце і чекали його там. А сам зняв обручку і сказав: «Ви маєте жити! Ви маєте жити!», — розповіла дружина Елеонора Згонник. Родина Валерія виїхала в іншу область. Валерій дзвонив дуже рідко, був небагатослівним. Якось зізнався: «Найважче бачити, як гинуть мирні люди і тварини, а допомогти нічим не можу». «2 травня мені подзвонили і повідомили, що у Валерія не витримало серце. Розповіли, що 20 квітня під час боїв біля «Азовсталі» він отримав важке поранення в живіт. Його прооперували. Але 29 квітня серце зупинилося. Мій коханий чоловік два тижні не дожив до евакуації військових. Ми з ним прожили 22 щасливих роки. Це була світла, добра, хазяйновита людина. Сім'янин з великої букви. Радів усьому. Захоплювався риболовлею. Дуже любив собак. Казав, якби в нас була хата, зробили б притулок для тварин. Мав золоті руки, у квартирі власноруч навів красу і порядок, щоб на старість відпочивати. Хто там зараз, не знаю. Ми оголошені окупантами в розшук. Я невдовзі після загибелі чоловіка пішла у військкомат, щоб мобілізували. У 53 роки. Доводила, що мені туди дуже потрібно. І тепер я солдат ЗСУ. Онучка каже: «Мій дідусь — герой, і бабуся трохи», — розповіла Елеонора Згонник. У Валерія залишилися дружина, син, невістка й онучка. Воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.