- Укр
- Англ
Дорохов Валерій Валерійович (Роланд)
21 червня 1991 – 17 квітня 2023Тернопільська обл. – Донецька обл.
Орден Богдана Хмельницького III ступеня

Біографія
Валерій Дорохов народився 21 червня 1991 року в Тернополі. Закінчив юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету (нині Західноукраїнський національний університет). Власник закладу харчування у Тернополі «Tigerbox». З початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року обійняв посаду командира взводу роти охорони Тернопільського міського ТЦК та СП. Потім став командиром бойового взводу 68-ї окремої єгерської бригади. Загинув 17 квітня 2023 року разом із Олегом Барною під час штурму позицій окупантів на Донеччині.21 квітня 2023 року відбулося прощання із Валерієм Дороховим та Олегом Барною у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності в Києві. Віддати шану загиблим прийшли сотні людей, серед них — Петро та Марина Порошенки. Похований 22 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя. Залишилася мама.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Лейтенант Валерій Дорохов, позивний Роланд, загинув 17 квітня 2023 року під час штурму ворожих позицій поблизу села Павлівка на Донеччині. Офіцеру був 31 рік. Валерій родом з Тернополя. Закінчив юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету. Був власником закладу харчування азійського напрямку «Tigerbox». У перші дні повномасштабного російського вторгнення чоловік залишив звичне життя, передав бізнес та мобілізувався до лав ЗСУ. Спочатку обійняв посаду командира взводу роти охорони Тернопільського міського ТЦК і СП. Згодом був переведений на таку ж посаду у 68-му окрему єгерську бригаду та вирушив на передову. Побратими Роланда розповіли, що він був справжнім прикладом офіцера та надзвичайно світлою людиною, щирий, добрий, люблячий син, справжній друг, справедливий та відданий патріот своєї країни. «Я – командир, за мною люди, в операціях я беру безпосередньо участь. Тому від того, як я буду мінятися, залежить життя інших. Я змінився кардинально в дуже багатьох аспектах. І мені дуже шкода, що це сталось через війну, але я радий, що я саме таким чином змінився, а не став слабшим. Я знаю точно, що я став кращою версією себе… Дуже хочу побачити близьких мені людей. Хочу виспатись. Я так страшно хочу виспатись, що чесно – я готовий йти до самої Москви, тільки щоб мати можливість спокійно поспати. Можливо, я знайду якісь нові варіанти реалізації себе як особистості. Вернуся у свій став, де я звик плавати, може поміняю дещо напрямок ведення свого бізнесу. Я точно побудую будинок десь за містом, щоб був у тиші. Дуже хочу побачити рідних, друзів, декількох людей в моєму рідному місті, і деяких людей, які дуже далеко від України зараз, за якими я безмежно сумую», – казав Валерій у своєму останньому інтерв'ю за тиждень до загибелі. «Староста, очолював молодіжний правовий гурток, брав активну участь у громадському та волонтерському житті факультету й університету. Один з найкращих випускників юридичного факультету. Надзвичайно світла, щира, добра людина з великим серцем! Справедливий і відданий, патріот своєї країни! Його смерть – велика втрата для нашої академічної родини», – зазначили на сторінці юридичного факультету Тернопільського університету. Поховали офіцера на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря у рідному місті. Посмертно воїну присвоєно звання Почесного громадянина Тернополя. У Валерія залишилися мама, кохана, рідні, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'