Симоненко Валерій Володимирович (Дід)

59-річний солдат Валерій Симоненко (позивний Дід) загинув 4 червня 2023 р. біля с. Чуйківка на Сумщині. Разом із побратимами потрапив у засідку ворожої диверсійно-розвідувальної групи. У бою захисник дістав смертельне поранення голови. Валерій народився у с-щі Витімський (росія). Проте жив на Житомирщині. Здобув три професії: тракториста-машиніста 3-го класу в Малинському СПТУ № 6, апаратника формування хімічного волокна в Житомирському СПТУ № 8, електрозварника ручного зварювання 3-го розряду в Київському СПТУ № 27. Працював різноробочим, електрозварником, охоронником. У 2017–2018 рр. брав участь в АТО / ООС. Воював на Луганщині. У мирний час любив тихе полювання, риболовлю, цікавився нумізматикою та обожнював проводити час із улюбленцем — таксою Бейлі. Під час повномасштабного вторгнення чоловік знову став на захист своєї країни від окупантів. Спочатку проходив службу на Житомирщині, згодом став бійцем 43-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ. У листопаді 2022 р. був поранений на Бахмутському напрямку, після реабілітації повернувся до побратимів та став на захист кордонів. За весь період своєї служби Валерій був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», «Захисник Батьківщини», «Сильному духом», «За поранення», «Кров за Україну». «На превеликий жаль, тато дуже мало бачив свою маленьку онучку і завжди мріяв у майбутньому проводити з нею більше часу, на ходу складав для неї віршики. Постійно повторював, що молодим хлопцям потрібно жити, а він вже трохи світу побачив, завжди йшов перший у бій. Світла пам'ять про мого героя буде жити, поки живі ми та наші діти-онуки-правнуки. За життя тато мав безліч друзів, був душею компанії, легко знаходив спільну мову з людьми, багато жартував, його поважали товариші по службі, багато в чому розумівся. Дуже важко переживав втрати побратимів. Це мій приклад для наслідування, моя гордість, моє життя. Пишаюся», — розповіла його донька Олександра. Поховали героя у с. Потіївка на Житомирщині, де він жив із родиною. У Валерія залишилися дружина, дві доньки, зяті, онука.