Шляховчук Василь Миколайович (Шляхта)

47-річний старший солдат Василь Шляховчук (позивний Шляхта) загинув 24 листопада 2023 р., виконуючи бойове завдання в районі с. Синьківка Харківської області. Він дістав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Василь народився у с. Колесники Рівненської області. Після закінчення 9 класів здобув фах столяра. Потім пройшов строкову службу в ЗСУ. Після її закінчення працював на різних підприємствах та в організаціях області, зокрема у лісництві та на будівництвах. Мав багато хобі: риболовля, мисливство. Багато читав, його улюблений жанр — фантастика, фентезі. У школі цікавився історією. Обожнював читати статті і книги схожої тематики. Любив готувати і робив це дуже добре. У 2015 р. Василь був мобілізований до ЗСУ та воював в АТО. Службу проходив у 36-й окремій бригаді морської піхоти, потім — у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Згодом вибрав 14-ту окрему механізовану бригаду, де і служив за контрактом до початку повномасштабного вторгнення. Обіймав посаду старшого стрільця. За роки служби опанував всі види озброєння у підрозділі і вміло їх застосовував. Із 24 лютого 2022 р. продовжував разом із побратимами захищати Україну від окупантів. За час служби військовий був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «Учасник АТО», «Морська піхота України», «Ветеран війни — учасник бойових дій», відзнакою командира 14-ї ОМБр, пам'ятною відзнакою «Князівський хрест Героя «Навіки в строю» (посмертно). «Мій брат був українцем до кінчиків пальців. У нас велика різниця у віці, брату було 47, а мені — 26. Він мені був братом, татом, другом, його втрату я дуже відчуваю. Всі мої кроки — це заслуга Василя. Оскільки він ріс без батька, був дуже працьовитим і завзятим. Він був сім'янином, добрим, мудрим і дуже розумним. Він був відданий своїй справі і робив її дуже добре. У нього не дуже склалося сімейне життя, тому він жив зі мною і мамою. Йому було трохи більше року, коли помер його батько, тож мама виростила його сама. Василь мав чіткі погляди на життя, чітку національну ідею. Мав чудове почуття гумору. Був дуже емпатичним, дружнім, товариським. Був одружений, потім дочекався онука від старшого сина… Я вибрала шлях брата й уклала контракт у 2017 р., обіймаю посаду старшого бойового медика гірсько-штурмової роти», — розповіла рідна сестра загиблого Тетяна. Поховали героя у с. Бродівське Рівненської області. У Василя залишилися мама Зінаїда Степанівна, сестра Тетяна, сини Микола та Юрій, донька Юлія.