Мішкевич Василь Євгенійович (Тьоркін)

Солдат Василь Мішкевич (позивний Тьоркін) загинув 8 травня 2022 р. унаслідок авіаудару в м. Маріуполь Донецької області. Захиснику було 45 років. Василь народився у с-щі Кам'яний Брід на Житомирщині. Після 9-го класу вступив до Баранівського ПТУ № 11. Вивчився на столяра-тесляра. У 1996–2009 рр. працював за фахом на сільгосппідприємстві «Комунар», опісля був клепальником збирально-зварювального цеху, робочим у мартенівському цеху на меткомбінаті «Азовсталь», теслярем на підприємстві «Металургбуд». 24 квітня 2020 р. уклав контракт із окремим загоном спеціального призначення «Азов». Після початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. «До 24 лютого 2022 р. у нас все було добре. Ми жили щасливо, будували плани на майбутнє. З початком повномасштабного вторгнення Вася разом зі своїми побратимами вирушив захищати Маріуполь. Цілий місяць ми не знали, де він і що з ним. Зв'язку не було — ні в нас, ні в нього. Потім вдалося зв'язатися через його побратима. Він сказав, що Вася на «Азовсталі». Згодом зв'язок налагодився. Ми спілкувалися щодня. Але про те, що там відбувається, розповідати не хотів. 8 травня о 10.37 чоловік написав доньці: «У мене все добре». І знову не виходив на зв'язок. А 18 травня я дізналася, що того дня Вася загинув. Ми досі в це не віримо», — розповіла дружина Тетяна Мішкевич. Василь і Тетяна прожили разом 19 років. Познайомилися на ринку. Спілкувалися, дружили, а потім вирішили жити разом. Обвінчалися 24 квітня 2004 р. А одружилися 27 грудня 2011 р., у день народження Василя. «Він був неймовірним чоловіком і батьком. Ми виховали донечку Машу. Чоловік дуже чекав на її появу. Любив усім серцем. Вона змалечку була татусевим «хвостиком». Куди б не йшов, брав із собою. Ми завжди і всюди були разом, підтримували одне одного в усіх життєвих випробуваннях. Вася мріяв побудувати власну майстерню і створювати меблі. Його деревообробні верстати досі стоять вдома, нагадуючи про те, що ми разом планували і будували. Вдома дуже багато було зроблено його руками, навіть альтанка. Чоловік полюбляв займатися спортом. Був дуже доброю і чесною людиною, другом, який завжди прийде на допомогу», — поділилася Тетяна Мішкевич. У воїна залишилися дружина і донька. Василя Мішкевича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.