Копань Василь Юрійович (Незнайка)

Підполковник Василь Копань (позивний Незнайка) загинув 8 вересня 2024 р. у районі с. Леонідівка Донецької області. Військовий разом зі своїм побратимом виїхав на позиції й потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Захиснику було 28 років. Василь народився у м. Маріуполь Донецької області. Закінчивши школу, вступив до Маріупольського електромеханічного фахового коледжу. Його хобі були спорт та американський футбол. Грав у маріупольській команді «Азовські дельфіни». Одразу після закінчення навчального закладу, в 2014 р., приєднався до полку «Азов». На той момент Василю було 18 років. Брав участь у Широкинській операції, боях у Мар'їнці, в обороні Світлодарської дуги. Починав піхотинцем, але постійно розвивався і покращував свої вміння, завжди казав, що прагне бути сильною бойовою одиницею у своєму підрозділі. Вже за кілька років перейшов до розвідки. Це була його мета. «Щоб потрапити до розвідки, треба було пройти складний відбір. Пам'ятаю, в останній день відбору він повернувся додому дуже втомленим, але таким щасливим. Він досяг своєї мети й потрапив до бажаного підрозділу», — згадує дружина Анастасія Копань. Зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася наприкінці 2014 р., коли волонтерила у лікарні Маріуполя. Василь тоді там лікувався. Пара почала спілкуватися та зустрічатися. У 2019 р. Василь та Анастасія взяли офіційний шлюб. А за рік у пари народився хлопчик. «Вася був щирим, завжди говорив усе прямо й ніколи не лукавив. Був цілеспрямованою людиною. Справжній перфекціоніст, якщо брався за якусь справу, то доводив її до кінця й намагався все зробити ідеально. Він був дуже турботливим батьком, добрим, лояльним, любив побалувати сина», — розповідає дружина захисника. За декілька днів до повномасштабного вторгнення Василь вивіз свою сім'ю з Маріуполя, а сам повернувся та став на захист рідного міста. Після загибелі попереднього командира взяв на себе командування групою спецпризначення «Азову». Пройшов важкі бої за Маріуполь, прорив на територію комбінату «Азовсталь». Під його командуванням проводилися рейди глибинної розвідки, диверсії в глибокому тилу ворога, а також складні спецоперації. 20 травня 2022 р. за наказом головнокомандувача разом із побратимами вийшов у полон. 21 вересня 2022 р. відбувся обмін полоненими, й Василь повернувся в Україну. Перебуваючи на реабілітації, брав активну участь у розбудові підрозділу. Офіційно повернувся у стрій у січні 2023 р. Став командиром роти розвідки 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Брав участь у контрнаступальних діях на Оріхівському напрямку, в оборонних та наступальних діях у Серебрянському лісництві. За роки відданої служби Василь Копань був нагороджений багатьма відзнаками, серед яких орден «За мужність» ІІІ ступеня, орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та нагрудний знак «Срібний хрест». Із Василем попрощалися 13 вересня 2024 р. у Київському крематорії. У воїна залишилися дружина, син, батьки та сестра.