- Укр
- Англ
Городницький Віктор Іванович (Ялта)
7 липня 1976 – 13 червня 2023Хмельницька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Народився 7 липня 1976 року в Криму, 1978 року родина переїхала до села Каламаринка, Хмельницької області. Закінчив 7 класів кузьминської школи, восьмий клас — у Щиборівській загальноосвітній школі. Після закінчення якої вступив до Новоушицького сільськогосподарського технікуму. Після строкової служби (1994—1995 роки) одружився та працював механіком, проживав у Хмільнику.13 червня 2023 року поблизу села Яковлівка Бахмутського району Донецької області під час евакуації поранених зазнав смертельних поранень внаслідок влучання ворожого снаряда в авто, за кермом якого він був. Без Віктора лишились дружина і 3 дітей.Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Солдат Віктор Городницький, позивний Ялта, поліг 13 червня 2023 року в районі села Яковлівка Бахмутського району Донецької області. Під час евакуації поранених отримав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого снаряда в авто, за кермом якого був боєць. 7 липня військовому виповнилося б 47 років. Віктор Іванович народився в селі Михайлівка Сакського району АР Крим. Через деякий час переїхав на Хмельниччину в село Щиборівка, де закінчив школу. У 1991-1995 рр. навчався в Новоушицькому сільськогосподарському технікумі, там здобув професію техніка-механіка. Потім одразу пішов служити в армію. Після звільнення працював певний час за фахом. Одружився та переїхав до міста Хмільник Вінницької області, де прожив понад 25 років. У 2014-му його призвали на службу, та через пів року звільнили в запас. Працював автомайстром на СТО, де всі клієнти, друзі та знайомі цінували і поважали його як фахового майстра з золотими руками. «Він дуже любив свою справу, обожнював ремонтувати машини, він ними жив! І ще одним його невеликим захопленням була риболовля, там він відпочивав душею... Любив подорожувати, завжди за кермом. Майже кожного літа поїздка на море – це обов'язок перед собою і родиною, так він лікував своє тіло. Був завжди життєрадісний та з усмішкою на обличчі. Він дуже любив життя . І хотів, щоб його діти жили у вільній Україні!» – розповіла дружина бійця. З початку повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Віктор добровільно став до лав ЗСУ. Був направлений до роти охорони Хмільницького РТЦК та СП Вінницької області. Проходив службу на посаді старшого стрільця роти охорони. В квітні 2023 року потрапив в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи. Там служив стрільцем-снайпером. Також на передовій був механіком і водієм евакуаційної машини, вивозив поранених. Посмертно Герой нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали Віктора в місті Хмільник на Вінниччині. У захисника залишились кохана дружина Олена, сини Ілля, Назар та Михайло, яких він дуже любив, а також рідні, куми, друзі і побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'