Бастригін Віталій Ігорович

Старший сержант Віталій Бастригін (позивний Дарлінг) загинув 6 квітня 2024 р. поблизу с. Кутузівка Харківської області. Ворожі КАБи влучили у стабілізаційний пункт, унаслідок чого воїн дістав поранення, несумісні з життям. Захисникові назавжди 50 років. Народився Віталій у с. Гальонки (росія). Згодом родина переїхала до Харкова. Після закінчення 8-го класу середньої школи Віталій вступив до Красноградського медичного училища, де отримав спеціальність фельдшера. Працював на станції швидкої допомоги фельдшером-реаніматологом. Після проходження строкової служби в армії працював на підстанції швидкої медичної допомоги № 2 у Харкові. Згодом вирішив змінити професію і вступив на юридичний факультет Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Після випуску 13 років пропрацював на митниці у Харкові. Згодом виїхав за кордон, працював медиком у реабілітаційному центрі у Польщі, пізніше — у шпиталі в Чехії. 10 квітня 2019 р. вступив на контрактну військову службу та обійняв посаду санітарного інструктора мінометної батареї 3-ї роти оперативного призначення на БТРах 6-го батальйону 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана Національної гвардії України. Повномасштабне вторгнення Віталій зустрів на передовій. За свою службу воїн мав низку нагород. Був нагороджений медаллю Президента України «За врятоване життя» та нагрудним знаком МВС України «За відвагу в службі». «Віталій був дуже доброю і відданою людиною. Як син був дуже турботливим, як чоловік і батько — люблячим та відповідальним. Для колег він був прикладом та професіоналом, до якого можна було звернутися за порадою», — розповіла двоюрідна сестра загиблого Ольга Ципченко. «Син обожнював медицину, був медиком від Бога, рятував навіть безнадійних пацієнтів, зокрема свою бабусю. Побратими дуже любили сина, тому і дали йому позивний Дарлінг. Під час навчання тактичної медицини у Києві канадські інструктори назвали його найкращим і нагородили відзнакою «Червоне серце». На похороні сина побратим, якого він свого часу врятував, постійно повторював: «Мене врятував, а сам загинув…». На похоронних вінках були написи від побратимів «Найкращому Доку», — розповіла мама Лариса Андріївна. Поховали захисника на Алеї Слави у Харкові. У Віталія залишились мама, дружина, двоє синів, рідні.