- Укр
- Англ
Кравченко Віталій Миколайович (Гектор)
18 травня 1976 – 31 жовтня 2015Сумська обл. – Помер від поранень
КапітанОрден «За мужність» III ступеня
Біографія
За фахом — військовий, закінчив Київський інститут сухопутних військ. Був миротворцем у Косові. Служив у військовій частині у Раві-Руській, після звільнення з лав ЗСУ працював на Рава-Руському шпалопросочувальному заводі. Пішов на фронт добровольцем під час мобілізації у серпні 2014 р., спочатку служив у 4-му батальйоні 24-ї ОМБр, був командиром роти, обороняв 31-й і 29-й блокпости на трасі «Бахмутка» на Луганщині. У вересні 2015 р. відмовився від демобілізації та погодився продовжити службу в АТО ще на півроку.Військова служба
Капітан, Заступник командира батальйону53 окрема механізована бригадаЗагинув 31 жовтня 2015 р. унаслідок підриву на вибуховому пристрої з розтяжкою під час виконання бойового завдання поблизу м. Авдіївка Донецької області.- м. Рава-Руська, міське кладовище
Місце поховання
Фото і відео
Україна пам'ятає
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
- Спочивай з миром, командире!
- Війна вириває кращих, але пам'ять буде жити вічно. Спи, друже
Сьогодні я на зустріч йти повинна, До матері, яка втратила сина… Героя маму накінець зустріну, Я присвятила вірші її сину. А як почне вона вірші читати, Дай Боже, сили матері солдата. Збулися усі сни страшні пророчі, Пішов з життя єдиний її хлопчик… Злетів, неначе білих яблунь цвіт Впаде, щоб розпрощатися із нами. Нам журавлями шле з небес привіт… Щоб вічно його подвиг пам'ятали. Матусі кілька днів не зізнавались, Що сина на цім світі вже нема… Не знала, та серденько відчувало, Що прийде в хату звістка ця страшна. На фото глянула в юнацькі очі… В них неба синь, душа кричати хоче… Та що вже про матусю говорити, Не уявляю, як їй із цим жити…
Публікації
Ще не додано
