Трофимчук Віталій Миколайович (Трофим)

Старший сержант Віталій Трофимчук (позивний Трофим) загинув 11 лютого 2023 р. у бою з окупантами під м. Вугледар на Донеччині. Захиснику назавжди 41 рік. Віталій народився у м. Сарни Рівненської області. Ще змалечку цікавився зброєю і мав мету захищати людей. Так і сталося згодом. Після здобуття освіти чоловік працював у правоохоронних органах: у Сарненському райвідділі поліції, Катеринівській виправній колонії, пізніше приєднався до лав муніципальної поліції Києва. Дуже гарно малював. Любив проводити час із друзями та дітьми. Любив життя та Україну. Трофим став на захист Батьківщини від самого початку російсько-української війни. У 2015–2020 рр. брав участь в АТО / ООС на Донбасі. У складі 54-ї окремої механізованої бригади воював на Донеччині та Луганщині, зокрема брав участь у боях за Світлодарську дугу. За час служби був нагороджений відзнаками: «За участь в антитерористичній операції», «За зразкове виконання службових обов'язків», «Захисник Рідної Землі», «Хрест 54-ї ОМБР». Коли почалася повномасштабна війна, Віталій одразу повернувся на фронт. У складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців знову воював проти окупантів. Був командиром відділення, вміло виконував усі завдання. Побратими згадують його скромним, щирим, вірним і надійним другом, з яким не страшно було йти у розвідку та бій. «Віталік завжди був позитивною людиною. Хороший друг, син і найкращий тато. Він обожнював своїх дітей. Життя часом так закрутить дорослих, що вони розлучаються, але ми і після розлучення підтримували хороші дружні стосунки. А яка у нього була усмішка! Ще й досі сниться мені усміхненим та веселим... Віталік, дійсно, був патріотом своєї країни! Боронив нашу державу ще з 2014 р., пройшов АТО, бачив багато болю і не боявся дивитися ворогу в очі! А після повномасштабного вторгнення, не вагаючись, поїхав знову боронити Донецьку область. На жаль, там і загинув. Він любив життя, любив усіх нас... Дуже боляче усвідомлювати, що Віталіка вже немає... Ми не забудемо та зробимо все для того, щоб пам'ятали. Вічна і світла пам'ять нашому Герою, який поповнив небесне військо. Любимо, сумуємо, пам'ятаємо... Твій вічний сон — наш вічний сум…» — написала колишня дружина Тетяна. Поховали героя у рідному місті. У Віталія залишилися батьки, донька Валерія, син Костянтин, рідні, друзі та побратими.