- Укр
- Англ
Таранін Віталій Олександрович (Таран)
16 жовтня 1986 – 15 квітня 2022Донецька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Таранін Віталій Олександрович народився 16 жовтня 1986 р. у м. Красногорівка Покровського району на Донеччині. З початком війни на Сході України разом із родиною 15 червня 2014 р. виїхав із рідного міста до м. Маріуполь. 30 серпня 2014 р. приїхав до батальйону «Азов» разом зі своєю матір’ю і майбутньою дружиною як волонтер. У грудні 2014 р. приєднався до лав батальйону «Азов», обіймав посаду водія автороти. Згодом обійняв посаду начальника фінансів у полку. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій — брав участь у боях за м. Маріуполь.13 березня 2022 р. в одному з боїв був важко поранений. Його лікували в імпровізованому бункерному шпиталі «Азовсталі». Загинув 15 квітня 2022 р. унаслідок скидання тритонної бомби на шпиталь заводу «Азовсталь».Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 35-річний старший лейтенант Віталій Таранін, позивний Таран, загинув 15 квітня 2022 року на «Азовсталі» у Маріуполі. Він лежав із пораненням у госпіталі, на який росіяни скинули бомбу. Через три тижні там же загинула і його дружина. Віталій народився у Красногорівці на Донеччині. У 2014-му чоловік вивіз рідних і майбутню дружину Аллу до Маріуполя. Тоді там створювався добровольчий батальйон «Азов». Чоловік займався волонтерством, допомагав бійцям, а згодом і сам приєднався до лав підрозділу. Спочатку допомагав на кухні разом з дружиною, а потім став начальником фінансової служби. З Аллою вони одружилися у Маріуполі. Там же народився їх син. Віталій мав гарний голос та добре співав. З початком повномасштабної війни Віталій не залишив побратимів та разом з ними брав участь у боях за Маріуполь. Напередодні загибелі чоловік отримав поранення і був у шпиталі на заводі «Азовсталь». З дружиною вони не бачилися півтора місяці. 14 квітня Алла змогла дістатися до бункеру з пораненими, щоб побачитися з чоловіком. Тоді вже востаннє. Вони зробили спільну світлину та надіслали її мамі Віталія. Там подружжя тримається за руки та щасливо посміхається. Наступного дня Віталій загинув. Мама загиблого Роллана цитувала журналістам повідомлення сина: «Нас там завалювали гранатами. Ми підбили танк. Командир нас дуже хвалив, що ми не кинули свої позиції. Мене витягнув із поля бою мій друг і побратим Кіт. Він виламав паркан, щоб мене врятувати. В мене вже все краще. Рани загоюються. Я живий». «Він дуже часто писав, що дуже скучив по дружині, і за день до його загибелі, вона змогла один кілометр пройти вночі, навіть бігти, вона писала, якийсь поклик серця був, що вона побігла туди», – розповів журналістами Олександр, друг Віталія. Через три тижні у Маріуполі загинула й Алла Тараніна. Старший лейтенант Таранін посмертно нагороджений орден «За мужність» ІІІ ступеня. Російські військові залишили сиротою Данила – трирічного сина подружжя. У Віталія, крім сина, залишилася мама.Платформа пам'яті 'Меморіал'