Мазурик Віталій Васильович (Поет)

Молодший сержант Віталій Мазурик (позивний Поет) загинув 10 лютого 2024 р. біля с. Роботине Запорізької області. Під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий авіаобстріл КАБами та дістав численні смертельні поранення. Захиснику було 50 років. Віталій народився у с. Криничне Кіровоградської області. Закінчив Устинівську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів. Відслужив 2 роки в армії у Латвії. Коли повернувся додому, влаштувався на роботу. Працював на цегельному заводі, у комунальному господарстві, лісництві, службі ритуальних послуг, їздив на заробітки. Жив із родиною у с. Борисівка на Вінниччині. Писав вірші. Любив риболовлю та спорт. Обожнював відпочивати разом із сім'єю. У родини була традиція: щовихідних їздити у ліс, а взимку — кататися на санчатах. Під час повномасштабної війни чоловіка мобілізували до лав 118-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Обіймав посаду командира відділення у мінометній батареї. «Загинув Віталій, а з ним загинула і я. Він був тим чоловіком, якого більше у світі немає. Тим чоловіком, з яким хотілося засинати і прокидатися вранці. Який розумів із пів слова мене і дітей. Я тільки подумала, а він вже робив. Мій всесвіт, без тебе важко. Кохаю від землі до неба. Ми зустрінемося з тобою на хмаринках», — написала його дружина Алла. Поховали Віталія у рідному селі Криничне. Це було його проханням перед останнім бойовим виходом — щоб його поховали біля батька. У захисника залишились мама, брат, дружина і двоє дітей.