Пахолівецький Владислав Генріхович (Пахлава)

Капітан 2 рангу Владислав Пахолівецький (позивний Пахлава) загинув 7 квітня 2022 р. під час оборони м. Маріуполь на Донеччині. Їхню групу розстріляв ворожий танк. Захисник місяць не дожив до свого 34-річчя. Владислав закінчив Академію Військово-морських сил ім. П. С. Нахімова у Севастополі, здобув фах інженера-штурмана. Молодим лейтенантом приїхав служити у Керч. Згодом його призначили командиром катера. У 2014 р., під час анексії Криму, вивів судно на материкову Україну. Тоді сказав: «Навіщо мені цей стяг, якщо він не нашої країни?». Службу продовжив у Маріуполі. З початком повномасштабного вторгнення у складі сил оборони став на захист міста. Був заступником начальника штабу — начальником відділу експлуатації та застосування корабельного озброєння. «Влад про морську службу мріяв із дитинства. Його дідусь був моряком-підводником, розповідав онуку про службу на флоті та давав приміряти свій кашкет. Влад мав багато інших талантів. Його приваблювала сцена, він дуже гарно співав. Але вибрав службу на флоті. І пишався, що продовжує династію моряків. Його катер, який він вивів із Криму, через кілька місяців знищила ворожа артилерія. Це сталося неподалік селища Сєдове. Влад був новим поколінням вільної України. І загинув, захищаючи свою країну…» — розповіла дружина Марія Пахолівецька. «Влад обожнював свою родину. Ми познайомилися в Криму, там він і освідчився. А весілля було вже в Бердянську, коли чоловік почав там служити. Із початком повномасштабного вторгнення Влад відправив мене з сином у безпечне місце. Він мав дуже сильний зв'язок із нашим сином Іллюшою, який народився у Маріуполі. Син зараз вірить, що його тато став зіркою на небі», — додала вона. За час військової служби офіцер отримав відзнаку «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «Козацький хрест». Посмертно йому присвоєно звання капітана 1 рангу та нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Тіло Владислава вдалося вивезти лише у червні 2022 р. Поховання відбулося 17 серпня на Алеї Слави Байкового кладовища у Києві. Вдома на захисника чекали батьки, дружина, син і старша сестра.

ПАХОЛІВЕЦЬКИЙ Владислав Генріхович народився 9 травня 1988 року в Криму. У 2010 році закінчив Академію військово-морських сил ім. П.С. Нахімова. Більше 16 років свого життя капітан 2 рангу Пахолівецький Владислав Генріхович присвятив військовій службі. За роки багаторічної служби офіцер зарекомендував себе відданим українському народові, військовому обов'язку, справі охорони державного кордону України. Завдяки його принциповості та наполегливості в підрозділах загону забезпечено безумовне виконання вимог та правил щодо зберігання, експлуатації та обслуговування корабельного озброєння, боєприпасів та спеціальних засобів. Учасник бойових дій, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення бойових дій. З початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України капітан 2 рангу Пахолівецький Владислав виконував бойове завдання з оборони міста Маріуполь, мужньо та героїчно захищав територіальну цілісність України від російських окупантів. Попри пряме вторгнення країни-агресора, постійні авіаудари, мінометні та артилерійські обстріли, завдяки відвазі та патріотизму, військовослужбовці 23 загону морської охорони, серед яких був Владислав Пахолівецький, разом із побратимами зі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших сил оборони, мужньо утримували свої бойові позиції. 7.04.2022 близько 10.00 під час бойового чергування на командному пункті загону внаслідок обстрілу зі сторони російської федерації капітан 2 рангу Пахолівецький Владислав отримав травму несумісну з життям (мінно-вибухова травма, обширне осколкове поранення живота та нижніх кінцівок). Внаслідок бойових дій, в боротьбі за незалежність України та її територіальну цілісність офіцер віддав своє життя. За час участі у бойових діях, проявив себе сміливим воїном, гідним патріотом України. Своїми знаннями та досвідом служби, рівнем професійної підготовки, забезпечив високий рівень бойової готовності загону. Самовіддано та відважно виконував завдання на державному кордоні України у Донецькій області. Тримаючи надмірний ритм, жодного разу не вимагав заміни, розуміючи важливість свого обов'язку. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітана 2 рангу Пахолівецького Владислава Генріховича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).