Шульга Владислав Іванович (Мольфар)
15 вересня 1997 – 18 серпня 2023Сумська обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Владислав Шульга (позивний Мольфар) загинув 18 серпня 2023 р. під час виконання бойового завдання на околицях с. Андріївка на Донеччині. Захисник дістав смертельні поранення під час ворожого мінометного обстрілу. 15 вересня йому мало виповнитися 26 років. Владислав народився у с. Самотоївка Сумської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Сумський хіміко-технологічний центр професійно-технічної освіти. До 2018 р. працював на завод «Хімпром». Займався спортом ще зі шкільних років. Захоплювався військовою справою. Коли звільнився з заводу, вирішив піти на контрактну службу до ЗСУ. Останніми роками разом із родиною жив у м. Лебедин Сумської області. У 2018–2023 рр. Владислав служив у 27-й реактивній артилерійській бригаді ЗСУ. Брав участь в АТО / ООС. Із першого дня повномасштабного вторгнення продовжував боронити Україну від окупантів. У березні 2023 р. перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади. Був навідником відділення 1-го штурмового взводу «Медоїд» 1-го штурмового батальйону. Разом із побратимами брав участь у штурмах та успішно нищив ворога. За час служби Владислав неодноразово був нагороджений, зокрема у 2021 р. — відзнакою командування об'єднаних сил «Козацький хрест» ІІ ступеня, а у 2022 р. — пам'ятною відзнакою 27-ї реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. «У 2020 р. познайомилися на службі. Мені тоді було 19, а йому — 23. Разом пройшли АТО і будували плани на майбутнє. А у 2022 р. у нас з'явився син, якого ми з ним дуже хотіли. Влад завжди казав, що його син буде пишатися своїм батьком. Так і сталося, але тепер наш Святік буде пам'ятати татка тільки на фотографіях. Влад був самовідданим і дуже надійним товаришем, добрим і щирим, ніколи не приховував своїх намірів і завжди був готовий допомогти. Але понад усе я любила його за правду. Він завжди любив правду і боровся за неї», — розповіла дружина загиблого Дарина. Поховали воїна у м. Лебедин на Сумщині. У Владислава залишились мама, дружина, син, брати, сестри, тесть і теща, друзі та побратими.Платформа пам'яті 'Меморіал'