- Укр
- Англ
Скоробагатько Владислав Миколайович (Дєд)
10 серпня 1974 – 26 лютого 2022Сумська обл. – Чернігівська обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- 47-річний сержант Владислав Скоробагатько (позивний Дєд) загинув 26 лютого 2022 р. поблизу с. Червоне на Чернігівщині. Привіз снаряди на склад, підійшов до машини, коли ворог розпочав потужний обстріл. Унаслідок авіаудару отримав смертельні поранення. Владислав народився в м. Білопілля Сумської області. Закінчив Харківський машинобудівний технікум. Певний час служив прикордонником, потім звільнився. У мирному житті близько 20 років був підприємцем — продавав зерно на місцевому ринку. Вільний час присвячував сім'ї, любив їздити на спільний відпочинок. У 2019 р. чоловік уклав контракт зі Збройними силами України та пішов воювати на територію проведення ООС. Службу ніс у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Обіймав посаду номера обслуги самохідного артилерійського взводу. За час служби боєць був нагороджений почесною відзнакою командира 58-ї ОМПБр «За вірність присязі», медаллю «30 років Незалежності України» та вже посмертно — орденом «За мужність» ІІІ ступеня. «Він був справжній. Без прикрас, порожніх слів і думок. Запальний, працьовитий, розумний, турботливий, надійний. А ще — порядний та принципово чесний. Завжди говорив те, що думав. Умів розсмішити всіх одним дотепним словом. Мудрий, прямий, веселий та абсолютно домашній. Надзвичайний!», — розповіла дружина загиблого Людмила, з якою вони прожили в шлюбі 27 років. Поховали військового в рідному місті. Вдома на Владислава чекали батьки, дружина, син і донька.Платформа пам'яті 'Меморіал'