Драган Владислав Олександрович (Дракон)

Солдат Владислав Драган загинув 27 березня 2022 р. у м. Маріуполь Донецької області. Захиснику було 22 роки. Владислав народився в м. Підгородне Дніпропетровської області. Змалечку обожнював автомобілі та мріяв стати автослюсарем. Проте після 9-го класу не зміг вступити на цю спеціальність. Родина переконала хлопця здобути освіту токаря у професійно-технічному училищі № 2 м. Дніпро. Після закінчення навчання певний час працював за спеціальністю на заводі, проте любов до автомобілів перемогла. Хлопець звільнився і влаштувався на місцеву СТО. Мріяв заробити кошти й відкрити власну станцію технічного обслуговування. «Владислав був дуже товариським, самостійним, працьовитим. Відколи я розлучилася із його татом, ми деякий час проживали з бабусею. Поки я працювала, вона привчила Владіка до всього: і їсти приготувати, і вдома прибрати, і на городі попрацювати. Він вмів усе робити, — розповідає мама Ірина Драган-Тан. — А коли у нього з'явився вітчим і в нас народилася донька, Владік просто обожнював її, лагідно називав тільки сестричкою. Вона ж кликала його лише братиком. У 2019 р. Владислава призвали на строкову службу. Хоч мама відмовляла, вирішив укласти контракт на 3 роки із НГУ. Став командиром відділення, служив на Донецькому напрямку. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на підступах до Маріуполя, але з перших днів підрозділ Владислава був направлений у саме місто. Хлопець за можливості телефонував мамі, ділився новинами, повідомляв, що живий-здоровий. Востаннє мама говорила з сином 11 березня 2022 р. 18 березня Владислав ще встиг зателефонувати своїй коханій дівчині на кілька секунд і повідомив, що з ним усе добре. Після цього рідні більше не отримували від нього ні дзвінків, ні повідомлень. Коли 16 травня 2022 р. почався вихід захисників Маріуполя з «Азовсталі» у полон і в інтернеті з'являлися відео та фото, родина переглядала кожне в пошуках Владислава. На жаль, на жодному з них вони його не побачили. Тому подали у поліцію заяву про пошук сина. Не переставали вірити й сподіватися на краще. Під час кожного з обмінів переглядали список з іменами та сподівалися до останнього. Тільки через 14 місяців родина отримала повідомлення про збіг даних ДНК на 99,9%. З Владиславом попрощалися 28 травня 2023 р. Поховали його на Алеї почесних поховань у рідному місті. У Владислава залишилися мама, молодша сестра, кохана дівчина, вітчим і тато. Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.