Шмалій Владислав Олексійович (Боксьор)

Солдат Владислав Шмалій (позивний Боксер) загинув 2 березня 2023 р. у бою за м. Бахмут на Донеччині під час ворожого артилерійського обстрілу. Захиснику було 26 років. Владислав народився і жив у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 114. Був дуже здібною дитиною, брав активну участь у шкільному житті, був добрим, відважним, сміливим, завжди допомагав усім, хто цього потребував. У 2011 р. вступив до автотранспортного коледжу Криворізького національного університету. Навчався за спеціальністю «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» та здобув кваліфікацію техніка-технолога (механіка). З листопада 2015 р. працював у ТОВ «Промспецбуд». Спочатку був черговим слюсарем із ремонту обладнання, а згодом — механіком. У 2017 р. продовжив навчання у Криворізькому національному університеті. У вільний час займався спортом, перевагу надавав боксу, тренував дітей. Тому під час служби й отримав такий позивний. Також захоплювався поезією, складав вірші, писав і читав реп. Любив жартувати, завжди був усміхненим. Із початком широкомасштабного вторгнення Владислав допомагав хлопцям із тероборони. А в серпні 2022 р. вступив до лав ЗСУ. У вересні поїхав на навчання до Британії, після цього був направлений на службу до 77-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ, де був командиром відділення. У січні 2023 р. вирушив на фронт. Воював у Соледарі. З лютого перебував на Бахмутському напрямку із пораненням, що не загоїлося. Хоча ще можна було лікуватися далі, він казав: «Я маю бути там, зі своїми хлопцями, а не вдома». За свою службу воїн був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). «Щирий і відданий присязі, Владислав до останнього робив усе можливе, щоб повернути мир і спокій у рідну країну. Всім серцем любив життя, цінував час, проведений з близькими та друзями. Мріяв про сім'ю, дітей, планував одружитися, але, на жаль, клята війна не дала здійснитися його мріям. Вічно пам'ятатиму сина, його усмішку, його жарти, яких так не вистачає. Він завжди буде зі мною, доки б'ється моє серце», — розповіла його мама Євгенія Петрівна. Поховали героя на Алеї Слави кладовища «Широка Дача» в Кривому Розі. У Владислава залишилися мама Євгенія Петрівна, батько Сергій Олександрович, молодший брат Станіслав. Владислава також посмертно нагородили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.