Телиця Владислав Олександрович (Самурай)

Лейтенант Владислав Телиця (позивний Самурай) загинув 12 березня 2022 р. під час ворожого мінометного обстрілу поблизу с. Гута-Межигірська Київської області. Воїну було 25 років. Народився Владислав у с. Берестове Запорізької області. Після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Маріупольського вищого професійного училища, де здобув спеціальності слюсаря-ремонтника і електрозварника ручного зварювання. Під час строкової служби вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після закінчення вишу в 2021 р. отримав звання лейтенанта. Був фахівцем ППО. Його направили служити в 4-ту бригаду оперативного призначення НГУ. Обіймав посаду командира 1-го зенітного артилерійського взводу 1-ї зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Захоплювався японською культурою, звідси і позивний Самурай. Проживав у м. Буча Київської області. Повномасштабна війна застала офіцера у с-щі Гостомель. Він був серед воїнів, які героїчно захищали Антонівський аеродром. Разом із артилерією вони не дали ворогові посадити свої гвинтокрили на летовище. «Влад змалечку був крученим, непосидючим, життя навколо нього завжди вирувало. Мав багато друзів, у дружбі був самовідданий. Захоплювався спортом, двічі брав участь у харківському марафоні на 10 кілометрів, любив грати у футбол, вболівав за донецький «Шахтар», грав у районній футбольній команді, був воротарем», — розповіла мама Тамара Валентинівна. Поховали захисника у м. Вишневе Київської області. У Владислава залишилися мама та брат. Мама, знаючи захоплення сина японською культурою, вишила стилістичну японську картину і подарувала йому під час останньої зустрічі перед повномасштабним вторгненням. Картина пережила Бучанську окупацію, а згодом побратими Владислава повернули її Тамарі Валентинівні. Посмертно офіцер нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.