Куцолабський Владислав Петрович (Куций)
2 грудня 1995 – 21 вересня 2022Вінницька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» II ступеня

Біографія
Ще не доданоМісце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Молодший сержант Владислав Куцолабський (позивний Куций) загинув 21 вересня 2022 р. поблизу с-ща Дробишеве на Донеччині. Повертаючись із завдання, українські оборонці потрапили під ворожий мінометний обстріл. Владислав народився і жив у с. Мурафа Вінницької області. Після закінчення школи вступив до Вінницького вищого професійного училища ДДСО при МВС України. У 2014 р. здобув професію охоронника. Любив малювати й читати. Захоплювався боксом, мав численні нагороди за спортивні досягнення. Згодом пішов на військову службу за контрактом до лав Національної гвардії України. Брав участь в АТО / ООС на Донбасі. Під час повномасштабної війни Владислав служив у взводі розвідки спецпризначення 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. Обіймав посаду розвідника-кулеметника. За час служби боєць був відзначений нагородами, зокрема орденом «За мужність» ІІІ ступеня у серпні 2022 р. та орденом «За мужність» ІІ ступеня — вже посмертно. «Був прекрасним, люблячим і турботливим чоловіком. Був готовий на все заради мене. На жаль, через постійні контракти в НГУ ми навіть не пожили нормально разом за 5,5 років. Впевнена, що він був би чудовим татусем для нашої донечки. Велика втрата для родини та всіх, хто його знав. Напевно, немає такої людини, яка б його не любила чи могла сказати про нього щось погане», — розповіла дружина загиблого Наталія. Поховали воїна у рідному селі. У Владислава залишилися батьки, дружина і донька, якій на момент смерті тата було 2 місяці, її він бачив лише двічі.Платформа пам'яті 'Меморіал'