- Укр
- Англ
Малайчук Владислав Сергійович (Юнгер)
30 квітня 1999 – 21 квітня 2022Донецька обл. – Донецька обл.
Орден «За мужність» III ступеня

Біографія
Малайчук Владислав Сергійович народився 30 квітня 1999 р. у м. Родинське Донецької області. У 2011 р. разом із родиною переїхав до с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області. Після закінчення загальноосвітньої школи з 2014 р. навчався у Павлоградському технікумі Національного гірничого університету, де здобув фах підземного електромеханіка. Ще під час навчання увійшов до складу ГО «Національні дружини». У 2019 р. працював на шахті «Західно-Донбаська», але того ж року звільнився і долучився до лав окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». Під час військової служби вступив до Одеського університету внутрішніх справ. У вільний час на базі почав займатися 3Д-моделюванням, займався спортом. Наприкінці 2021 р. розпочав навчання на сержантських курсах, однак не встиг довчитися — із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну вирушив обороняти м. Маріуполь. Був тоді виконувачем обов’язків заступника командира взводу. Загинув 15 квітня 2022 р. під час оборони м. Маріуполь, намагаючись прорватися до «Азовсталі». Поховали загиблого захисника у с. Богуслав на Дніпропетровщині. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Малайчука Владислава Сергійовича нагороджено орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно).Місце поховання
Ще не додано
Фото і відео
Ще не додано
Україна пам'ятає
Ще не додано
Спогади
Ще не доданоВи можете поділитися історією або теплими словами, щоб вшанувати пам’ятьВшанування пам'яті
Ще не додано
Публікації
- Старший солдат Владислав Малайчук, позивний Юнгер, загинув 21 квітня 2022 року під час оборони Маріуполя. Захисник не дожив дев'яти днів до свого 23-го дня народження. Владислав народився у місті Родинське Донецької області, ріс у селі Богуслав Дніпропетровської області. Хлопець закінчив Павлоградський технікум Національного гірничого університету за фахом електромеханік підземний. У цей час був у ГО «Національні дружини». У 2019 році працював на шахті «Західно-Донбаська», але того ж року звільнився і здійснив мрію – долучився до лав Окремого загону спецпризначення «Азов» НГУ. Під час служби вступив до Одеського університету внутрішніх справ. У вільний час на базі почав займатися 3Д-моделюванням, займався спортом і щовечора ходив на тренування. До повномасштабного вторгнення Юнгер проходив сержантські курси, однак не встиг довчитися – вирушив обороняти Маріуполь. Він тоді був виконуючим обов'язки заступника командира взводу. «Моє кохання вбила клята русня. Наше майбутнє, нашу сім'ю, ненароджених дітей і щасливе життя до гробової дошки. Я не знаю, як на словах можна передати своє відчуття, коли ти дивишся на закриту труну, в якій твоя Кохана людина. Вона стоїть на подвір'ї, куди ми приїжджали разом, у дім, де нас завжди чекали. Знаю, що буде «голосно» звучати, але кращої людини не було і не буде. Він був мужнім, сміливим, чесним і цей список можна перелічувати довго. З Владом вислів «Як за кам'яною стіною» був найбільш точним – це приклад справжнього чоловіка і воїна. У нас було багато планів на майбутнє, яким так і не судилося здійснитися», – розповіла наречена Катерина. «Він герой… Пишаюсь, що був знайомий особисто. Коли він тільки прийшов, то одразу виділявся чіткістю, впевненістю і щирістю. Він був прямий і зрозумілий. Був дуже рівною людиною», – сказав побратим Юнгера. Старший солдат Малайчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника у с. Богуслав на Дніпропетровщині. На Владислава чекали батьки, двоє молодших братів і наречена.Платформа пам'яті 'Меморіал'